Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка

    Про гідне подиву життя вченого розповідає експозиція етнографічно-меморіального музею. Заснований музей з ініціативи мешканців Велеснева Остапа Черемшинського та його сестри Романи Черемшинської 1 вересня 1968 року. Остап Черемшинський був  директором музею від дня його відкриття 31 травня 1969 року. У 2016 році керівником музею стала Черемшинська Романа Степанівна.

   Для музею 1964−1967 рр. споруджено окремий будинок. Збiр та опрацювання матерiалiв було поставлено на науковий ґрунт. З рiзних мiст нашої країни i з-за кордону надходили фотографiї, фотокопії документiв, книги та статтi, в яких висвiтлювалося життя i дiяльнiсть В. Гнатюка. Понад 500 експонатів виставлено в музеї, ще близько 2 тис. знаходяться у фондах.

   31 травня 1969 року відбулося велелюдне відкриття музею, споруджено пам’ятник вченому. Етнографічно-меморіальний музей створений на громадських засадах, через рік стає відділом Тернопільського краєзнавчого музею. Це значний культурний осередок області і науковий центр, де дбайливо збережено багату творчу спадщину академіка В.Гнатюка, зібрано його безцінні особисті речі. У 2003 році музей набув статусу обласного комунального етнографічно-меморіального музею Володимира Гнатюка.

   Експозиція музею розміщена у восьми кімнатах та фойє, з котрих у чотирьох – розповіді про життя і наукову діяльність академіка. Зокрема, містяться світлини Володимира Гнатюка, мапи Австро-Угорщини за 1895−1902 роки, рукописи, альбоми, книжки та окремі збірники з автографами вченого-земляка; книжки й збірники праць багатьох письменників і вчених України та інших європейських держав, що видані ним; домоткані рушники, верети, створені батьком академіка – Михайлом Гнатюком.П’ята кімната присвячена вшануванню пам’яті Володимира Гнатюка, там зібрано унікальні видання з повідомленнями про його смерть та некрологами.Шоста кімната – «Вітальня сім’ї Володимира Гнатюка».Сьома кімната – «Робочий кабінет Володимира Гнатюка». Тут є особисті речі вченого та членів його сім’ї, рукописи і листи В. Гнатюка, рукописні фольклорні збірки О. Бодянського, Ф. Главачека, С. Грабовського, З. Доленги-Ходаковського, І. Франка з архіву В. Гнатюка, спогади про нього І. Крип’якевича, видання праць вченого, книги з його бібліотеки, альбоми.Восьма кімната – фондова та виставкова. Тут розміщені основні фонди музею та наукова бібліотека.

   Співпрацювали з організаторами музею Микола Мушинка, чеський україніст Ф. Главачек, Iрина Коцюбинська, дочка Володимира Гнатюка Олександра Піснячевська та інші. Допомогли у створенні музею Львівська наукова бібліотека, ГМФЕ імені Максима Рильського, Інститут літератури імені Тараса Шевченка АН України та інші. Експозицію оформляли київські художники Юрій Кисличенко й Ірина Левитська.

    21 квітня 2021 року в контексті підготовки до святкування 150-річчя від дня народження Володимира Гнатюка та з метою популяризації його особистості підписано договір про співпрацю з Етнографічно-меморіальним музеєм Володимира Гнатюка та Тернопільським національним педагогічним університетом імені В. Гнатюка.

За матеріалами: https://ridna.ua      https://tobm.org.ua    http://tnpu.edu.ua/news/5757/

Музей Володимира Гнатюка

   У вересні 1991 р. на базі філологічного факультету було відкрито музей Володимира Гнатюка. Профіль музею – освітній.

   12 жовтня 2001 році у Тернопільському національному педагогічному університеті імені В. Гнатюка засновано музей В. Гнатюка. 

Експозиція музею знайомить із життям і науковим шляхом вченого. Чисельні фото представляють міста, навчальні заклади, людей, які мали великий вплив на формування його як науковця й свідомого українця.

  Частина матеріалів присвячена шести науковим подорожам 1895 – 1903 рр. етнічними землями українців (Угорська Русь). Ряд експонатів висвітлюють фольклорно-етнографічну самобутність регіонів України, демонструють характер будівництва, вишивок, писанок, вірувань, обрядів, звичаїв тощо. Наявний багатий фольклорний матеріал, записаний студентами і університету у рідному селі В.Гнатюка Велеснів на Тернопільщині та інших регіонах України.Експозиція музею знайомить із життям і науковим шляхом вченого. Керівник – доц. Царик Любов Іванівна

За матеріалами: http://tnpu.edu.ua

Дім-музей Михайла Коцюбинського і Володимира Гнатюка

У Карпатському гірському селі Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області, що розміщене в центральній частині Гуцульського етнографічного регіону України діє кімната-музей Михайла Коцюбинського і Володимира Гнатюка. Зозміщений музей в будинку подружжя Василя і Василини Зеленчуків, у селі Криворівня, на присілку Заріччя. Раніше, на місці цього будинку, стояла хата сільського дяка Михайла Мойсейчука. В цій хаті сімнадцять років (1899-1915 рр.) проживав Володимир Гнатюк, який досліджував фольклорно-етнографічну спадщину Гуцульщини і багато зробив для того, щоб в цьому мальовничому гірському селі щоліта збиралися найвидатніші діячі української літератури, науки і мистецтва та назвав тогочасну Криворівню «Українськими Афінами». У цій хаті три роки (1910-1912 рр.) також жив письменник Михайло Коцюбинський.

На фасаді народного дому встановлено меморіальну дошку Володимиру Гнатюку.

За матеріалами:https://verkhovyna.life/village/59/view

   On November 19, 1997, Ternopil Pedagogical University was named after the famous scientist Academician Volodymyr Mykhailovych Hnatiuk.

   Buchach Gymnasium has been operating as an educational institution since 1895. In 1999 the gymnasium was named in honor of V. M. Hnatiuk

In 1995, the Velesnivska Secondary School of the 1st-2nd grade named after V. M. Hnatiuk of the Monastyrysky district of the Ternopil region was established.

In honor of V. Hnatiuk named a street in the city of Ternopil - st. Academician V. Hnatiuk, New World neighborhood.

In 1991, in honor of the Ukrainian ethnographer, folklorist and public figure Volodymyr Hnatiuk, a street was named "Akademika Hnatiuka Street" in the Halytskyi district of Lviv, which connects Svobody Avenue with General Hryhorenko Square and forms an intersection with Sichovykh Striltsiv Street and Lesya Kurbasa streets.

In 1991, one of the streets in the city of Ivano-Frankivsk, which stretches from I. Franko street to M. Pidhiryanka street, was named after Volodymyr Hnatiuk.