12 жовтня 2016 року на географічному факультеті в аудиторії №156 відбувся вечір пам′яті Івана Гавдиди – українського громадсько-політичного діяча, педагога, випускника природничого факультету ТДПІ 1990 року.
Ініціатором дійства були викладачі географічного факультету. Наукова бібліотека представила виставку літератури «Служінню Нації, ідеї своє життя він присвятив».
На захід були запрошені люди, які безпосередньо навчались з Іваном, особисто знали його і мали спільні з ним політичні погляди, зокрема: Олег Вітвіцький (український педагог, публіцист, історик та громадський діяч) та Оксана Самбара (вчитель географії Тернопільської Української гімназії ім. І. Франка).
Зі вступним словом про Івана Гавдиду, який навчався в педагогічному інституті (1983 – 1990) (входять 2 роки служби в рядах Радянської Армії)) і якому 20 вересня 2016 року мало б виповнитись 50 років, виступив Дітчук Ігор Львович, голова Тернопільського відділу Українського Географічного товариства, викладач кафедри географії та методики її навчання.
Декан географічного факультету Андрій Васильович Кузишин привітав всіх присутніх, наголошуючи на необхідності проведення такого роду акцій.
До глибини душі усіх присутніх сколихнув виступ-спогад Олега Вітвіцького (випускника історичного факультету), для якого Іван Гавдида був Другом, наставником, побратимом, тією Людиною, яка, за словами самого виступаючого, залишила найяскравіший слід у його молодечих пошуках Правди.
Словами Василя Симоненка «Він жив. Він живе» Олег виявив своє непримирення з думкою, що Івана вже немає серед нас, наголошуючи на тій колосальній роботі з молоддю, яку проводив його Побратим.
На завершення він запропонував залу послухати відеозапис пісні «Провіднику» (сл. і муз. Олега Вітвіцького).
Вчитель-методист Тернопільської гімназії ім. І. Франка Оксана Сампара поділилася спогадами про колегу по товариству “Вертеп”.
Подвижницький шлях Гавдиди висвітлили віршованими рядками Ольга Шанайда та Зіновія Ірик (співробітники Наукової бібліотеки).
Загалом, у залі панувала атмосфера якогось піднесення, гордості та чистоти, наче говорилось про людину не в минулому часі, а про того, хто продовжує перебувати серед нас.
Для присутніх стрілецькі пісні виконала магістранта географічного факультету Оксана Качмарська, а Наталія Горохівська і Микола Мізик (студенти 2 курсу географічного факультету) піднесли настрій сучасними патріотичними піснями.
Хочеться вірити, що спогади, розповіді про Івана Гавдиду нікого із присутніх не залишили байдужим, оскільки вклад цієї людини для виховання молоді у дусі патріотизму і любові до рідної землі та становлення української державності – НЕОЦІНЕННИЙ!
Світлій пам’яті Івана Гавдиди
Система кращих забирає.
Боїться їх правдивих слів. |
Не стало батька, чоловіка.
Синочка втратили батьки. |
Який в серцях простого люду
Вирує, мов гірська вода. |
Та справа, за яку, по суті, |
Та не про вбивць ітиме мова.
Залишмо їх на Божий суд. |
Хто з ним знайомий особисто. |
Він гуртував довкола себе
Активну молодь, юнаків. |
Закінчив наш педагогічний.
У рідній школі викладав. |
Знамено хресне ніс смиренно, |
Не мав він почестей, високих |
Служінню Нації, ідеї |
Був гідним націоналістом. |
У 36, доволі рано, |
Вирішував й простих проблеми. |
В знайомих, друзів та родини. |
Він націоналізму зерна |
Не буде знайдений убивця. |
Вшановуємо цю Людину! … |
В Саранчуки привезли тіло, |
Зіновія Ірик |