Дивосвіт української писанки


"У світі доти існуватиме любов,
доки люди писатимуть писанки"
pusanka 19/Народна мудрість/


   Писанка – символ нового життя, воскресіння Бога, і відродження природи. Українська писанка стала невід’ємною частиною Великодня, вона символізує народження життя, його безперервність та оновлення.
   Писанка – надзвичайний витвір українського народного мистецтва. Cвоїм корінням вона сягає дохристиянських часів, коли на півдні Східної Європи проживали народи із землеробською культурою. Про це і свідчить писанковий орнамент – система знаків, якою наші пращури спілкувалися з природою, всесвітом. Багато подібних мотивів є у вишивці, ткацтві, розписах на кераміці.
   Кожна писанка – це ніби маленький світ. Тут і небо із зорями, і вода з рибами, і дерево життя з оленями й птахами, і засіяне поле, і трибанні церкви – усе це вималюване у певному порядку для того, аби підтримати лад та рівновагу у нашому світі.

   Традиція писати писанки сягає своїм корінням в сиву давнину,коли людина була неподільною з природою. В ті часи все навколо було живим і вміло розмовляти. Щоб вижити серед могутніх стихій, потрібно було мати серце, чисте, як гірські води, а руку міцну, як гілля дуба, а ще знати дивовижну мову Всесвіту. Згодом виникли символи, неначе букви тієї чарівної мови. Зображуючи їх на стінах печер, посуді та одязі, люди зверталися до сонця, вітру, води, землі. З часом ті послання почали писати на пташиному яйці. Чому саме яйці? мабуть тому, що прадавніх людей вражала поява з неживого предмета нового життя. І так, не знаючи астрономії, наші предки перетворили кругле яйце в маленьку модель Землі і Всесвіту. Так, вони були мудрими. І тому змогли поєднати Християнство,як ідею спасіння душі від мороку, з найсвітлішими образами минулого. Так виникла писанка - символ нового життя, воскресіння Бога, і відродження природи. Відтоді кожне творіння писанки, – ніби пробудження-перетворення засніженої, замерзлої землі в яскраву, весняну, радісну.
   Писанка – символ Сонця, життя, любові і краси, весняного відродження, добра, щастя, радості. Пи́санка – яйце, декороване традиційними символами, які пишуться за допомогою воску й барвників.
   Українська писанка є шедевром декоративно-ужиткового мистецтва. Виготовляють писанки окремі люди, оскільки ця праця клопітка, вимагає терпіння, зосередженості, а також знань символів, які зображаються на пташиних яйцях. Писанку за всіх часів дарували на знак перемир’я, побажання здоров’я, краси, сили, врожаю.
   Цей вид мистецтва поширений у багатьох народів світу. З писанками і фарбованими яйцями (крашанками) пов'язано безліч легенд, повір'їв, переказів, звичаїв, традицій, обрядів, які виникли ще в язичницьку добу, видозмінювалися, а з прийняттям християнства набули нової якості – пов'язаної з дійством освячення паски під час найголовнішого християнського свята – Великодня. Звідси і їхня назва – «великодні яйця».
   Дослідники вважають, що українська писанка має понад 100 символічних малюнків. Писанки усієї України не схожі між собою, вони різняться нанесеними елементами і символами. Символічне навантаження мала і кольорова гама писанки. Червоний колір усимволізовував радість життя, любов, жовтий – місяць і зорі, урожай; зелений – багатство, буяння рослинного світу, його воскресіння; блакитний – чисте небо, здоров'я; бронзовий – матінку-землю; чорний з білим – пошану до померлих родичів. На Київщині малюнок крупний, такий самий на Тернопільщині, Закарпатті. А на писанках Гуцульщини – дрібненький. Існує чотири види розписаних яєць – крапанка, дряпанка, крашанка та писанка. Кожен із цих видів має свою систему розпису.
•   У канадському місті Веґревілі, провінції Альберта, велику частину населення якого становлять канадські українці, за проектом художника Павла Цимбалюка створено дванадцятиметровий пам'ятник українській писанці, що за розміром дорівнює триповерховому будинкові. Пасхальне яйце з алюмінію створене в 1974 році. Щороку в липні у цьому містечку відбувається Український фестиваль писанки.
•  Єдиний у світі музей писанки збудовано в місті Коломия. Частиною музею є пам'ятник писанці, висота якого сягає 13,5 метрів.
• Найдавніші українські писанки, які вдалося зберегти до нашого часу, знаходяться у колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва. Частина з них представлена в експозиції.
•   Також в Україні знаходиться пам'ятний знак українській писанці в с. Доброгостів Львівської області.
   Писанка – це один з найкращих старовинних символів України, маленьке диво, яке кожен може зробити сам! Писанку за всіх часів дарували на знак перемир’я, побажання здоров’я, краси, сили, врожаю.
   Українська писанка не втрачає своєї популярності, наповнюється новими барвами нашого життя і стає цінним надбанням української національної культури. Оригінальний орнамент писанок, не тільки чарує своєю вишуканістю, мініатюрністю, гармонією колориту, він несе прадавні символи світорозуміння і природи, єднає з традицією минулого.

 

Інформаційний список літератури

 

1.    Вовк В.  Чар-писанка / Віра Вовк. – Львів : БаК, 2012. – 120 с.


2.    Кравченко Є. С.  А почалося з крашанок : гуморески / Є. С. Кравченко. – Київ : Держлітвидав, 1958. – 72 с.


3.    Світ української писанки : науково-популярне видання] / упоряд.: С. П. Сітько, Т. Є. Русанова. – Київ : Кондор, 2005. – 96 с. : іл.


4.    Стельмах Б. М.  Писанка : вірші та казки для мол. шк. віку / Б. М. Стельмах. – Львів : Каменяр, 1993. – 184 с.


5.    Ткаченко В. М.  Писанка у міжкультурному часопросторі : бібліографічний покажчик / Віктор Ткаченко ; відп. ред. О. М. Лукашевич ; Переяслав-Хмельницький держ. пед. ун-т ім. Г. Сковороди. – Переяслав-Хмельницький : ФОП Лукашевич О. М., 2015. – 230 с.


***


6.    Белень М.  Символізм Бойківської писанки / М. Белень // Народне мистецтво. – 2003. – № 3/4. – С. 60–61.


7.    Вишневська Л.  Писанкарство / Людмила Вишневська // Дніпро. – 2016. – № 4. – С. 178–183.


8.    Вірші про писанку // Позакласний час. – 2008. – № 3. – С. 67–70.


9.    Гаврилюк Ю.  Українська писанка з St Volodymyr Drive / Юрій Гаврилюк // Над Бугом і Нарвою. – 2016. – № 3. – С. 37–39.


10.    Гайова Є.  Відроджуймо писанку на Полтавщині / Є. Гайова // Народне мистецтво. – 2004. – № 3/4. – С. 54–58.


11.    Граф М.  Українська писанка – золота вісь Великодня : фольклорно-етнографічне свято / М. Граф // Шкільний світ. – 2006. – №  25/28. – С. 60–66.


12.    Древлянський В.  "Недалечко красне яєчко": історія крашанок і їх ритуальне використання / В. Древлянський // Берегиня. – 2003. – № 1. – С. 3–6.


13.    Дугинець В.  О писанко, ти символ України, любові й миру вірна берегиня : цикл спеціальних занять, присвячених ознайомленню дітей з українськими писанками / В. Дугинець // Палітра педагога. – 2005. – № 1. – С. 14–18.


14.    Золотнюк А.  Прадавня магія писанки / Анна Золотнюк // Вільне життя. – 2013. – 12 квіт. (№ 29). – С. 8.


15.    Зяткіна І.  Україна в писанках : традиційне мистецтво наших емігрантів / І. Зяткіна // Шкільний світ. – 2009. – № 12. – С. 16–20.


16.    Ігнатенко Л. І.  Свято великодньої писанки : [сценарій] / Л. І. Ігнатенко // Позакласний час. – 2014. – № 3. – С. 26–27.


17.    Ільницький А. П.  Великодня писанка / А. П. Ільницький // Трудове навчання в школі. – 2009. – №  4. – С. 39.


18.    Капертеха С.  Святкова писанка : виховна година / С. Капертеха // Початкова освіта. Шкільний світ. – 2010. – № 9. – С. 15–16.


19.     Каплун Н.  Писанкарство Луганщини / Н. Каплун // Народне мистецтво. – 2006. – № 1/2. – С. 49–50.


20.    Кара-Васильєва Т.  Писанки / Т. Кара-Васильєва, Т. Карабович // Холмщина і Підляшшя. – 1997. – С. 270–279.


21.    Клід, І. О.  Від сонця до писанки / І. О. Клід // Початкове навчання та виховання. – 2008. – № 8/9. – С. 32–42.


22.    Кобальчинська Р.  Хатні писанкові прикраси / Р. Кобальчинська // Народне мистецтво. – 2009. – № 1/2. – С. 69–71.


23.    Кожолянко Г.  Буковинське писанкарство / Г. Кожолянко // Берегиня. – 2007. – № 1. – С. 55–64.


24.    Козак Н.  Писанкарство в дитсадку / Н. Козак // Дошкільне виховання. – 2005. – № 4. – С. 16–17.


25.    Крип'якевич-Димид І.  Писанки Ганни Косів / І. Крип'якевич-Димид, Р. Василик, М. Косів // Дзвін. – 2016. – № 7. – С. 230–232.


26.     Лашко, О. І.  Українські писанки / О. І. Лашко // Дім, сад, город. – 2006. – № 4. – С. 40–41.


27.    Ломницький Я.  Формотворення та оздоблення дерев'яної писанки / Я. Ломницький, М. Галаган // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2011. – № 5. – С. 8–12. – Бібліогр. в кінці ст.


28.    Майданець Л.  Легенда про писанку Олександра Ковальчука / Л. Майданець // Образотворче мистецтво. – 2008. – № 1. – С. 116.


29.    Малиновська М.  Світлий образ дитинства в поезії "Писанки" Ігоря Калинця / М. Малиновська // Українська мова та література. Шкільний світ. – 2009. – № 13. – С. 16–17.


30.    Манько В.  Писанка оновлюється : [інтерв'ю із мистецтвознавцем] / Віра Манько ; спілкувався Юрій Атаманюк // Пам'ятки України: історія та культура. – 2016. – № 3. – С. 14–23.


31.    Найбільші писанки світу / підгот. Є. Будько // Міжнародний туризм. – 2010. – № 2. – С. 102–109.


32.    Олішевська Н. Д.  Писанкарство як вид культурної спадщини України / Н. Д. Олішевська // Трудове навчання в школі. – 2018. – № 1/2. – С. 79–82. – Бібліогр. наприкінці ст.


33.    Пастернак О.  Писанки пишуть із чистими помислами / О. Пастернак / Позакласний час. – 2010. – № 3. – С. 115–116.


34.    Пилявська В. П.  Виготовлення "писанки" з текстильних матеріалів / В. П. Пилявська // Трудове навчання в школі. – 2009. – № 2. – С. 28–30.


35.    Писанкарство // Українське народознавство : навчальний посібник / за ред. С. П. Павлюка. Г. Й. Горинь, Р. Ф. Кирчіва. – Львів : Фенікс, 1994. – С. 404–406.


36.    Пожоджук Д.  Той, що дивував писанкарів : [Тарас Городецький] / Дмитро Пожоджук // Пам'ятки України: історія та культура. – 2017. – № 2. – С. 16–23.


37.    Починок Ю.  Зорова поезія: від писанкарства до супрематизму / Ю. Починок // Студентський науковий вісник Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. – 2011. – Вип. 26. – С. 56–58. – Бібліогр. в кінці ст.


38.    Райхель В. В.  Виховний захід "Українські писанки – символ Великодня" / В. В. Райхель // Початкове навчання та виховання. – 2006. – № 9. – С. 36–38.


39.    Рудий В.  Каруковані писанки – унікалне явище в українському писанкарстві / В. Рудий // Берегиня. – 2007. – № 2. – С. 91–92.


40.    Савчук І.  Писанка – невичерпне джерело творчого натхнення / І. Савчук // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2006. – № 2. – С. 30–33.


41.    Савчук І.  Українська народна писанка / І. Савчук // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2007. – № 3. – С. 39–42.


42.    Сополига М.  Писанкарство українців Східної Словаччини / Мирослав Сополига // Пам'ятки України: історія та культура. – 2016. – № 3. – С. 24–30.


43.    Стадник С.  Писанковий розпис / С. Стадник // Народне мистецтво. – 2003. – № 1/2. – С. 56–57.


44.   Стадник С. С.  Вивчення основ українського писанкарства як засіб формування творчої особистості школяра / С. С. Стадник // Трудова підготовка в рідній школі. – 2014. – № 6. – С. 25–29. – Бібліогр. в кінці ст.


45.   Сухий П.  Ретроспективно-географічні особливості розвитку писанкарства в Галицькій Гуцульщині / Петро Сухий, Іван Вах // Історія української географії. – 2010. – Вип. 22. – С. 69–76. – Бібліогр. в кінці ст.


46.    Сушко А. О.  Давньоруські писанки / А. О. Сушко // Археологія. – 2011. – № 2. – С. 46–52. – Бібліогр. в кінці ст.


47.    Тарасюк Н.  Зорова поезія. Вірші-писанки Костя Шишка / Ніна Тарасюк // Українська мова та література. – 2017. – № 21/22. – С. 51–60. – Бібліогр. наприкінці ст.


48.    Ткаченко В.  Мистецтво писанкарства / В. Ткаченко // Мистецтво та освіта. – 2007. – № 1. – С. 58–59.


49.    Ткаченко В.  Писанкарство в Україні: історіографія (1910–1980-і рр.) / В. Ткаченко // Народна творчість та етнографія. – 2005. – № 2. – С. 92–97.


50.    Ткаченко В.  Писанкарство та писанки села Гладковичі на Овруччині в першій чверті XX століття (за архівними матеріалами) / Віктор Ткаченко // Народна творчість та етнологія. – 2014. – № 5. – C. 35–42. – Бібліогр. в кінці ст.


51.    Ткаченко В.  Рукописна спадщина Василя Кравченка про походження крашанки та писанки / Віктор Ткаченко // Народна творчість та етнологія. – 2013. – № 2. – С. 133–138.


52.    Ткаченко В.  Рукописна спадщина І. Шулікова як джерело дослідження писанкарства кінця ХІХ – початку XX століття / Віктор Ткаченко // Народна творчість та етнологія. – 2017. – № 2. – С. 96–98. – Бібліогр. наприкінці ст.


53.    Ткаченко В.  Фольклорно-етнографічні матеріали, зібрані в різних областях України в 1928–1929 рр., як джерело дослідження писанкарства / Віктор Ткаченко // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Історія. – 2015. – Вип. 2, ч. 3. – С. 184–187.


54.    Україна-Румунія. Два боки однієї писанки // Міжнародний туризм. – 2009. – № 1. – С. 130–137.


55.    Українські патріотичні писанки // Слово Просвіти. – 2017. – 20–26 квіт. (№ 16). – С. 8.


56.    Форостюк І.  Писанкові барви світу / І. Форостюк, О. Форостюк // Народне мистецтво. – 2009. – № 1/2. – С. 56–57.


57.    Чижова, Н.  "Пише писанки бабуся, пише мама. Пишу я..." : заняття з писанкарства / Н. Чижова // Шкільний світ. – 2007. – № 10. – С. 16–18.


58.    Юрченко (Верхова) М.  Вічне життя писанки / (Верхова) М. Юрченко // Народне мистецтво. – 2002. – № 3/4. – С. 32–34.

 

Список підготувала С. Б.Тененьська
квітень 2019 р., 58 джерел.

ResourceТNPU

Ministry of Education and Science of Ukraine

Online resource TNPU

Всеукраїнські ресурси

Scientometry

Partners

We are on social networks

[ Geri ] [ Geri ]