«Володимир Мономах – людина і політик»

(970 років із часу народження Володимира Мономаха (1053–1125), великого князя Київського, державного та політичного діяча Київської Русі)

Видатний князь Володимир Мономах, безсумнівно, входить до числа найзнаменитіших правителів минулих часів. Він проводив політику зміцнення князівської влади, домігшись значних результатів і створивши важливі передумови до майбутнього об'єднання міст Київської Русі. Внесок його в утворення України, як держави, переоцінити неможливо. Саме тому особистість князя назавжди увійшла в підручники історії.

   Володимир Мономах (у хрещенні – Василій; 26.05.1053–19.05.1125, м. Київ) – державний діяч, князь чернігівський, переяславський, великий князь київський (1113–1125), мислитель. Син великого князя київського Всеволода Ярославича і візантійської царівни Марії-Анастасії з роду Мономахів; отримав своє прізвище від матері. Онук великого князя київського Ярослава Мудрого.

   Володимир Мономах виступив на арену політичного життя у п'ятнадцятирічному віці, з 1078 року, коли його батько, Всеволод Ярославич, почав князювати у Києві. Саме в ті часи особливо загострилася міжусобна боротьба поміж князями, які не могли вирішити між собою спадкові справи. Найважливішим завданням на той час було встановлення порядку і злагоди між князями і, найголовніше, згуртування всіх сил Київської держави на захист проти зовнішньої експансії. Перше зіткнення з половцями було невдале для русичів. Київського князя Ізяслава розбили кочовики і прогнали кияни.

   На час смерті свого батька, великого князя київського Всеволода, Володимир був уже відомий у державі й популярний як серед народу, так і серед вищих зверхників, бояр та дружинників. Разом із Святополком, а після його смерті вже й як київський князь, Володимир незмінно проявляв мудрість і розважливість у складних взаєминах із непокірними князями та половцями.

   Володимир, вбачаючи причини розбрату між князями у недосконалій системі спадковості, залишеній після Ярослава Мудрого, знайшов вихід у реформуванні цієї системи. Задля цього він із своїми прибічниками ініціює скликання Любецького з'їзду князів у 1097 році, який запровадив вотчинний спадковий принцип володіння землями і князівствами. Проте усобиці тривали, а князі порушували любецькі домовленості. Новими спробами Володимира Мономаха та його однодумців примирити князів були наступні з'їзди: Витичівський (1100 року, у селі Витичів поблизу Вишгорода) та Долобський (1103 року, поблизу Долобського озера під Києвом).

   Гучну славу й популярність Володимир завоював не тільки завдяки своїй мудрості як державного діяча або полководця, який хоч і на короткий час, а проте зумів об'єднати розрізнені руські сили на переможні походи проти половців, а й завдяки широким просвітницьким заходам. Доба Володимира Мономаха була часом розквіту культури в Русі. У Києві та в інших містах один за одним виростали кам'яні храми, оздоблені настінним живописом та мусією. Зокрема, в той час було збудовано і прикрашено Михайлівський Золотоверхий і Видубицький монастирі у Києві, а також чудову церкву на річці Альті, на місці загибелі князя Бориса. З ініціативи Мономаха видубицький ігумен Сильвестр виправив і уклав на основі писань Нестора, літописця Печерського монастиря, та інших літературних текстів літопис – славнозвісну «Повість минулих літ». У часи його князювання було здійснено багато перекладів з візантійських видань, почали складатися житія відомих руських людей та православних святих.

   Та особливо вславило його «Повчання», своєрідний духовний заповіт дітям, в якому він врозумляв своїх наступників бути гідними людьми, виконувати заповіти старших, любити рідну землю. «А над усе не забувайте убогих... і не давайте сильним погубити людину... Також бідного смерда і вбогу вдовицю... Більше всього шануйте гостя, звідки б він не прийшов: чи посол, чи знатний, чи простий, всіх пригощайте... Цим прославиться людина по всіх землях». Він заповідав також не пишатися своїм званням, пам'ятати, що все в руках Божих, і не прагнути великих багатств, вважаючи це великим гріхом. Наостанок він наказує своїм дітям, а водночас і всім своїм сучасникам, тоді сущим, вчитися читати, і наводить як взірець свого батька, котрий знав п'ять мов.

   19 травня 1125 року великий князь київський Володимир Мономах помер поблизу Переяслава, біля своєї улюбленої церкви на березі Альти, яку сам збудував. Тіло його перевезли до Києва й поховали в Софійському соборі. В історії Володимир Мономах залишився як взірець доброчесності, державної мудрості й звитяги.

Інформаційно-бібліографічний відділ

Інформаційний список літератури

1. Мономах В. Повчання Володимира Мономаха дітям / Володимир Мономах // Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки : навчальний посібник для студ. пед. навч. закл. спец. " Дошкільне виховання" / упоряд.: З. Н. Борисова, В. У. Кузьменко ; за заг. ред. З. Н. Борисової. – Київ : Вища шк., 2004. – С. 157–159.
2. Мономах В. Повчання дітям / В. Мономах // Перлини духовності : твори укр. світської літератури від часів Київської Русі до ХVІІ ст. : навчальний посібник / [упоряд., передм. і комент. В. В. Різуна]. – Київ : Грамота, 2006. – Кн. 1. – С.34–42. – (Шкільна бібліотека).
3. Мономах В. Поучення / В. Мономах // Хрестоматія з української літератури : в 2 кн. – Київ : Наук. думка, 1997. – Кн. 1 : Біблія ; Усна народна творчість ; Давня українська література ; Нова українська література. – С. 241–245. – (Шкільна бібліотека).

***

4. Брайчевський М. Володимир Мономах / М. Брайчевський // Історичний календар. 2002. – 2002. – Вип. 8. – С. 269–272.
5. Вілкул Т. Л. Володимир Мономах : тексти і версії / Т. Л. Вілкул // Український історичний журнал. – 2004. – № 1. – С.53–71.
6. Гончарова Н. В. Біблійні мотиви та образи в "Повчанні" Володимира Мономаха / Н. В. Гончарова // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. Сер Філологічні науки (літературознавство). – 2014. – Вип. 4.14 (111). – С. 50–54. – Бібліогр. в кінці ст.
7. Дворецька Ю. В. Володимир Мономах. Життя, виправдане честю і добром / Ю. В. Дворецька // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2012. – № 30. – С. 38–39.
8. З повчання Володимира Мономаха дітям / М. Ф. Слабошпицький // З голосу нашої Кліо. – Київ : Махаон, 2003. – С.59–60. – (Події і люди української історії).
9. Зубер Н. Заповіт нащадкам (вивчення "Поученія" Володимира Мономаха на уроках літератури в школі) / Н. Зубер // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Сер. Філологічні науки (слов'янська філологія). – 1997. – № – С. 153–154.
10. Іларіон. Слово про закон і благодать ; Повість минулих літ (уривки) ; "Поучення" Володимира Мономаха ; Літопис Самійла Величка (уривок) / Іларіон // Дніпрова хвиля : хрестоматія нововведених творів до шкільних програм / за ред. П. П. Кононенка. – Київ : Рад. шк., 1989. – С. 60–83.
11. Іщенко О. С. Візантійська спадщина Володимира Мономаха в історичній пам'яті / О. С. Іщенко // Український історичний журнал. – 2016. – № 1. – С. 21–37.
12. Іщенко О. С. Володимир Мономах в українській історичній пам'яті / О. С. Іщенко // Український історичний журнал. – 2015. – № 1. – С. 11–25.
13. Корсун М. Київська Русь за Володимира Мономаха та його сина / М. Корсун, К. Аркуша // Методика викладання курсу "Історія України. 7 клас". – 2015. – С. 41–44.
14. Кулаковський В. М. Володимир Мономах : історичний роман / Віталій Кулаковський. – Київ : Укр. письменник, 1992. – 315 с.
15. Любіченко Л. В. Володимир Мономах і Мстислав Всеволодович : [урок історії України] : 7 кл. / Любіченко Л. В. // Історія та правознавство. – 2014. – № 28/29. – С. 54–58.
16. Марценюк А. Володимир Великий і Володимир Мономах (порівняльна політична характеристика) / А. Марценюк // Студентський науковий вісник Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. – 2006. – Вип. 12. – С. 121–122.
17. Мономах В. Повчання Володимира Мономаха дітям / Володимир Мономах // Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки : навчальний посібник для студ. пед. навч. закл. спец. "Дошкільне виховання" / упоряд.: З. Н. Борисова, В. У. Кузьменко ; за заг. ред. З. Н. Борисової. – Київ : Вища шк., 2004. – С. 157–159.
18. Наточій Л. І. Проблеми дослідження есхатологічних мотивів у світській літературі давньої Русі ХІІ століття (На прикладі аналізу "Повчання Володимира Мономаха" та "Слова о полку Ігоревім") / Л. І. Наточій // Наукові записки Національного університету "Києво-Могилянська академія". Філософія та релігієзнавство. – 2007. – Т. 63. – С. 36-41.
19. Ольхіна Н. "Добрий князь" Володимир Мономах (1053–1125) : [матеріали до уроків історії України] / Н. Ольхіна, Л. Непран, І. Рибак // Визначні особистості в історії України. – Київ : Редакція загальнопед. газет, 2004. – Ч. 1. – С. 38–40. – (Бібліотека "Шкільного світу").
20. Падовська О. Традиції виховання духу й тіла в Україні (за твором "Поучення" Володимира Мономаха) / Олена Падовська, Маріанна Чорненька // Спортивний вісник Придніпров'я. – 2013. – № 3. – С. 200–203. – Бібліогр. в кінці ст.
21. Петрик Ю. Польський вектор політики Київської Русі в часи правління Володимира Мономаха (1113–1125) / Ю. Петрик // Магістерський науковий вісник Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. – 2017. – Вип. 27. – С. 81–84. – Бібліогр. наприкінці ст.
22. "Поучення" Володимира Мономаха // Дніпрова хвиля : хрестоматія творів, нововведених до шкільних програм / за ред. П. П. Кононенка. – Київ : Освіта, 1993. – С. 22–33.
23. Правденко С. Великий князь київський Володимир Мономах / С. Правденко // Віче. – 2004. – № 6. – С. 75–80.
24. Рінберг В. Л. "Повчання" Володимира Мономаха і стародавні літературні жанри / В. Л. Рінберг // Мовознавство. – 1983. – № 3. – С.19–24.
25. Руденко Т. Повчання Володимира Мономаха дітям : бібліотечний урок / Тетяна Руденко // Школа. – 2022. – №  – С. 113–118.
26. Сліпушко О. "Повчання дітям" Володимира Мономаха як зразок літератури раннього християнського середньовіччя / О. Сліпушко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. – 2006. – Вип. 17. – С. 28–31.
27. Соловей О. Володимир Мономах – людина і політик : урок-діалог : 7 кл. / О. Соловей// Історія України. Шкільний світ. – 2003. – №  – С. 9–20.
28. Стельникович С. Володимир Мономах. Останній великий князь Русі / Сергій Стельникович // Історія України. – 2014. – №  – С. 31–32.
29. Сузік Л. Київська Русь за наступників Ярослава. Володимир Мономах: історія України / Л. Сузік // Історія України. Шкільний світ. – 2004. – №  – С. 9–10.
30. Тригубенко В. В. Володимир Мономах (1053–1125) / В. В. Тригубенко // Українська педагогіка в персоналіях : навчальний посібник для студ. вузів : у 2 кн. / О. В. Сухомлинська, Н. Б. Антонець, Л. Д. Березівська, Л. С. Бондар ; за ред. О. В. Сухомлинської. – Київ : Либідь, 2005. – Кн. 1 : Х–ХІХ століття. – С. 28–32.
31. Туровська Л. Євпраксія – добродія : [Трактат-енциклопедія внучки Володимира Мономаха "Аліма".ХІІ ст] / Л. Туровська // Дивосвіт. – 2004. – № 1. – С. 54.
32. Филипович П. Єдина воля володіє світом ; Заклинаю вітер і хмари ; Кому не мріялось, що є незнана Муза ; Мономах ; Місяця срібний дзюб ; Епітафія неоклясикові та ін. / П. Филипович // Розстріляне відродження : антологія 1917–1933 : поезія-проза-драма-есей / упоряд., передм. Ю. Лавріненко. – Київ : Смолоскип, 2007. – С. 209–226.
33. Яременко В. Володимир Мономах: князь-державець, князь-письменник / В. Яременко // Українська культура. – 2005. – № 7/8. – С. 28–30.

Підготувала Н. В. Галіцька

Травень 2023 р., 33 джерела