Довго щирими словами до людей промовлятиму я…
(до 145-річчя від дня народження Лесі Українки)
Ні! я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає...
Леся Українка
Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити!
Леся Українка
Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилась 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському, тепер Житомирської області в інтелігентній, літературній родині. Їі мати – відома письменниця Олена Пчілка, а батько – юрист, громадський діяч.
Леся дуже любила музику, старанно вчилась грати на фортепіано. Вважала навіть, що з неї був би кращий музика, ніж поет. Але хвороба (туберкульоз кісток) змусила перервати це захоплення. З болем прощалася з інструментом, якому виливала свої радощі і жалі (“До мого фортепіано”). Проте не полишила назовсім музики, а глибоке її розуміння, відчуття гармонії, мелодії відлунюється у багатьох її творах, про що свідчать уже заголовки: “Сім струн”, “Мелодії”, “Ритми”, “Пісні про волю”, “Лісова пісня”…
Хвороба привела до того, що Леся не змогла ходити до школи, не вчилась у жодному навчальному закладі. Але наполеглива і працьовита, вона здобула глибокі і різносторонні знання. Особливо добре знала літературу – вітчизняну і світову, володіла класичними і основними європейськими мовами, що дало змогу читати в оригіналі твори багатьох письменників світу, перекладати з грецької, французької, німецької, англійської, італійської, польської мов. Історію так досконало вивчила, що у 18 років написала підручник “Стародавня історія східних народів”.
Швидкому розвитку письменницьких здібностей Лесі Українки сприяла творча атмосфера, в якій вона зростала, її оточення, серед якого були Михайло Старицький, Микола Лисенко, Іван Франко. Великий вплив на її духовний розвиток мав дядько Михайло Драгоманов, відомий громадський і культурний діяч. Він намагався ввести Лесю у світ культури різних народів, виховати як свідому громадянку, консультував з найрізноманітніших питань.
Коли дівчинці було 9 років, заарештували за революційну діяльність її тітку Олену Антонівну Косач. Ця подія надзвичайно схвилювала Лесю і вона написала вірш “Надія” – перший відомий нам твір письменниці.
Уперше ім’я Лесі Українки з’явилось у 1884 р. у львівському журналі “Зоря”, де було надруковано вірші 13-літньої поетеси “Конвалія” і “Сафо”. З того часу її твори все частіше публікуються в різних виданнях, а 1893 р. у Львові вийшла перша поетична збірка “На крилах пісень”.
З кінця 80-х років Леся Українка живе в Києві. Вона стає душею літературного об’єднання творчої молоді “Плеяда”, часто буває також на потаємних сходах, де читались і обговорювались реферати на політичні теми, велись гарячі дискусіїї. З “Плеядою” пов’язаний початок роботи Лесі Українки – прозаїка. Вона пише оповідання “Така її доля”, “Святий вечір”, “Весняні співи”, “Метелик” та ін., які публікуються в журналах “Зоря”, “Дзвінок”. Одночасно молода письменниця займається перекладами, віддаючи цій справі багато часу і енергії. Першою ластівкою був переклад оповідань М. Гоголя “Запропаща грамота” та “Зачароване місце”, який Леся здійснила разом з братом Михайлом (виданий 1885 р. у Львові).
Тим часом слава поетеси ширилась по Україні. У статі «Леся Українка» І. Франко ставить її творчість поруч з Кобзаревою: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої хворої дівчини».
У 1899 р. у Львові виходить друга поетична книжка Лесі Українки «Думи і мрії», письменниця активно друкується в журналах «Народ», «Житє і слово», «Літературно-науковий вісник», готує нову збірку «Відгуки», яка вийшла друком у Чернівцях 1902 р.
В останні роки життя Лесі Українки невблаганно прогресувала хвороба, з якою вона вела “тридцятилітню війну”. Поетеса вимушена покинути Україну, холодний клімат не дозволяв жити в рідній стороні і вона оселяється на півдні. Літом жила на Кавказі – в Кутаїсі, Хоні, Телаві, де служив її чоловік Климент Квітка, а на зиму виїжджала в Єгипет. “Найгірше мені те, що я тепер і писати не завжди можу, – скаржилась у листі до Бориса Грінченка, – бо часто від виснаження голова не служить, і то так, як ще зроду у мене не бувало, хіба після операції”. В одну із мандрівок до Єгипту в січні 1911 р. в морі, серед снігової бурі, закляклою від холоду рукою, вона записала:
Хто не жив посеред бурі
той ціни не знає силі,
той не знає, як людині
боротьба і праця милі.
Боротьба і праця. Такий був зміст усього життя Лесі Украінки, життя, гідного подиву і захоплення.
1 серпня 1913 року в невеличкому грузинському містечку Сурамі відходила у вічність Леся Українка – великий поет України і жінка з трагічною долею.
Леся Українка – письменниця широкого творчого діапазону. За своє коротке життя залишила нащадкам великий літературний доробок – полум'яну поезію, філософську драматургію, талановиту прозу, оригінальні публіцистичні та критичні статті, переклади. Вона бачила світ у образному сприйнятті: воно було у Лесі настільки всеосяжне, що виявлялося не лише в художньому слові, а й у роботі пензлем, у майстерній грі на фортепіано.
На літературну арену Леся Українка вийшла спочатку як поет та перекладач, потім закріпила за собою славу талановитого драматурга і водночас досягла значних успіхів як прозаїк, розкривши таким чином свій багатогранний талант.
Бібліографічний огляд літератури
Агеєва, В. П. Поетеса зламу століть : творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації / В. П. Агеєва. – 2-е вид., стереотип. – Київ : Либідь, 2001. – 264 с.
Монографічне дослідження про Лесю Українку – спроба інтерпретації її творчості через звернення до постмодерної теорії тексту, зокрема до концепцій феміністичної критики. Постать української письменниці розглядається в контексті інтелектуальних і духовних шукань її складної доби, зламу віків, коли зароджувалися численні тенденції художнього розвитку, визначальні для мистецтва всього ХХ століття. |
|
Горохович, А. Поетика Лесі Українки і її афоризми = The Poetics of Lesia Ukrainka and her Aphorisms / А. Горохович ; Ін-т дослідів Волині. – Вінніпег : Волинь, 1980. – 145 с.
Дослідницька праця складається із чотирьох розділів. Перший розділ має назву «Особливості таланту Лесі Українки». Другий розділ – «Зв'язок ідей і конфліктів з афоризмами у творчості Лесі Українки». Третій розділ праці це «Афоризми в діалогах і їх роль у драматизації ідей». А завершує працю розділ під назвою «Афоризими як складники індивідуального стилю поетки. |
|
Демська-Будзуляк, Л. М. Драма свободи в модернізмі : пророчі голоси драматургії Лесі Українки : монографія / Леся Демська-Будзуляк. – Київ : Академвидав, 2009. – 184 с. – (Монограф).
Кожна епоха наснажується своїми ідеями, питома сутність яких живить людство на всіх етапах духовного розвитку. Серед них – ідея свободи. |
|
Диба, А. Г. Сподвижники: Леся Українка у колі соціал-демократів / А. Г. Диба. – Київ : Основні цінності, 2003. – 174 с. – (Спадщина ; кн. 22).
Лесі Українка та її зв’язки з українським соціал-демократичним рухом – тема книжки відомого літературознавця Алли Диби. На основі зібраних упродовж багатьох років і ретельно досліджених численних архівних матеріалів, документів, спогадів автор створила своєрідні портрети-есеї звитяжців, славетних представників інтелектуальної еліти України, які брали активну участь у тогочасних громадсько-політичних рухах, шукаючи державотворчого шляху для рідного народу. |
|
Кулінська, Л. П. Проза Лесі Українки / Л. П. Кулінська. – Київ : Вища школа, 1976. – 166 с.
У монографії досліджується прозова спадщина Лесі Українки. |
|
Кухар, Р. В. До джерел драматургії Лесі Українки / Р. В. Кухар ; НДПУ ім. М. Гоголя ; наук. ред. О. Астаф'єв. – Ніжин : Вікторія, 2000. – 268 с. – (Література української діаспори ; вип. 24).
Монографія відомого українського вченого, поета, прозаїка Р. Кухара, присвячена рецепції і трансформації класичної культури у драматургії Лесі Українки, поєднання у її творчості міфопоетичної основи і універсальних етологічних проблем національного буття, людини і часу, природи і світобудови. |
|
Левченко, Г. Д. Міф проти історії : семіосфера лірики Лесі Українки : монографія / Галина Левченко. – Київ : Академвидав, 2013. – 332 с. – (Монограф).
Семіосфера у проекції на індивідуальну творчість автора є самодостатнім лінгвосоціокультурним середовищем, що оперує притаманними лише йому субкодами. Поєднання міфо-архетипного, екзистенційно-психобіографічного та структурно-семіотичного методів прислужилося відкриттю в метатексті лірики Лесі Українки нових значень, увиразненню важливих його аспектів: тлумаченню проблеми міфологізму, метафізичних мотивів, світоглядних настанов, стильової еволюції, рецепції традиційних сюжетів та образів, що відображено у пропонованій монографії. |
|
Листи так довго йдуть... : знадоби архіву Лесі Українки в Слов'янській бібліотеці у Празі / упоряд. С. Кочерга. – Київ : Просвіта, 2003. – 308 с.
Архів Лесі Українки та її родини, віднайдений нещодавно у Слов’янській бібліотеці в Празі, донедавна вважався втраченим. У ньому зберігається понад тисячу кореспонденцій, з яких більшість досі не публікувалася. Книга налічує 184 листи, які складають п’ять розділів: “Листи Лесі Українки”, “Листи до Лесі Українки від родичів”, “Кореспонденції приятелів та знайомих до Лесі Українки”, “Із родинного листування Косачів”, “Із листування Кривинюків з найближчим оточенням”. Наведена епістолярна спадщина охоплює 1888–1945 роки. |
|
Мірошниченко, Л. Леся Українка. Життя і тексти / Лариса Мірошниченко ; передм. М. Коцюбинської ; Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Київ : Смолоскип, 2011. – 264 с.
Творчість Лесі Українки – пристрасного лірика – органічно злита з її особистістю, і події її життя, до найінтимніших моментів "біографії душі", стають природним, украй важливим коментарем для розуміння текстів, так само як тексти – ключем до її життя. |
|
Міщенко, Л. І. Політична поезія Лесі Українки: соціальний генезис і естетична природа / Л. І. Міщенко. – Львів : Вища шк., 1974. – 196 с.
У книзі розглядається зв'язок політичної поезії Лесі Українки з конкретними подіями її часу, досліджується естетична природа політичної лірики видатної поетеси. |
|
Міщенко, Л. І. Леся Українка : посібник для вчителя / Л. І. Міщенко. – Київ : Рад. школа, 1986. – 304 с.
У книзі висвітлюється життя та творчість видатної української поетеси Лесі Українки, аналізуються твори, які вивчаються шкільною програмою. Розкривається унікальність художнього мислення поетеси, розповідається про її літературне оточення. |
|
Мороз, М. О. Літопис життя та творчості Лесі Українки / М. О. Мороз. – Київ : Наук. думка, 1992. – 630 с.
У книзі представлено хронологічний звід біографічних та бібліографічних відомостей про життя й діяльність Лесі Українки, а також про її родинне та літературне оточення у 1871–1913 рр. У науковий обіг вводиться маловідомий чи невідомий раніше матеріал, в тому числі нові документальні джерела. Відображено також події, пов’язані з вшануванням письменниці. |
|
Ні, я жива! Я буду вічно жити!: [фотонарис присвячений вшануванню пам’яті Лесі Українки]. – Київ : Мистецтво, 1973. – 80 с.
Цей фотонарис розповідає про вшанування пам'яті великої поетеси Лесі Українки. В ньому вміщені матеріали про святкування 100-річчя від дня народження видатної поетеси та фотографії пам'ятних місць, пов'язаних з життям і творчістю Лесі Українки. |
|
Огнєва, О. Д. Східні стежини Лесі Українки : статті та матеріали / Олена Огнєва. – Луцьк : Волинська книга, 2007. – 235 с. : іл.
Книга містить твори Лесі Українки на східні сюжети, та її переспіви Рігведи та давньоєгипетських ліричних пісень, переклади віршів поетеси китайською, таджицькою, татарською, грузинською мовами, а також статті, що присвячені їм, у супроводі ілюстрацій. |
|
Леся Українка: мрії зламане крило : збірник творів, документів і спогадів : для серед. шк. віку / упоряд. В. А. Костюченко. – Київ : Веселка, 1993. – 222 с.
Ця оригінальна за композицією книжка про життя і творчість Лесі Українки складається з чотирьох розділів: “Маленька Жанна Д’Арк”, “Як світ новий з старого збудувати”, “Хто вам сказав, що я слабка”, “Стане початком кінець”. Відкривається кожний розділ невеличким есе, а далі йдуть документи, фото, спогади про поетесу, фрагменти листів, її вірші, прозові оповідання й та ін. |
|
Леся Українка і сучасність : збірник наукових праць : до 130-річчя від дня народж. Лесі Українки / редкол.: М. Жулинський, М. Сулима, Л. Скупейко [та ін.]. – Луцьк : Волинська обл. друк., 2003. – 444 с.
Збірник містить статті, в яких висвітлено широкий спектр осмислення феномену видатної української письменниці Лесі українки в контексті інтелектуальних і духовних пошуків кінця XIX–XX ст.. Досліджуються поетика, психологія її творчості та ознаки ідіостилю у зв’язку з національно-мовною картиною світу. |
|
Леся Українка : сюжети з життя в ілюстраціях і документах : фотокнига. – Київ : Спалах, 2001. – 168 с.
Ця фотокнига – це нова цікава розповідь про всесвітньо відому українську поетесу, її життя, коло її близьких та друзів, середовище, що живило і надихало її талант. |
Рекомендаційний список літератури
1. Агеєва, В. П. Поетичний візіонеризм Лесі Українки // Наукові записки Національного університету Києво-Могилянська академія. Філологічні науки / редкол.: В. П. Моренець, В. П. Агеєва, В. С. Брюховецький [та ін.]. – Київ : КМ Академія, 2007. – Т. 72. – С. 3–11.
2. Аврахова, Л. Леся Українка і англомовна література // Записки наукового товариства імені Т. Шевченка. – 1995. –
Т. 229. – С. 92–101.
3. Бабишкін, О. К. Драматургія Лесі Українки / О. К. Бабишкін. – Київ : Вид-во образотв. мистецтва, 1963. – 405 с.
4. Бабишкін, О. К. Леся Українка : життя і творчість / О. К. Бабишкін, В. С. Курашова. – Київ : Держлітвидав, 1955. – 480 с.
5. Білецький, О. І. Про літературно-критичні праці Лесі Українки / О. І. Білецький // Письменник і епоха : збірник статей, досліджень, рецензій з питань укр. літ. / О. І. Білецький. – Київ : Держвидав України, 1963. – С. 486–492.
6. Бойко, М. Ф. Леся Українка – продовжувач мовних традицій Т. Г. Шевченка / М. Ф. Бойко. – Київ : Знання, 1963. – 44 с.
7. Веселовська, А. П. Леся Українка і народна творчість / А. П. Веселовська // Наукові записки Кіровоградського
ДПІ ім. О. С. Пушкіна / відп. ред. С. К. Королюк. – Київ : Рад. шк., 1958. – Т. 4. – С. 60–75.
8. Вишневська, Н. О. Лірика Лесі Українки : текстологічне дослідження / Н. О. Вишневська ; відп. ред. В. Л. Микитась. – Київ : Наук. думка, 1976. – 296 с.
9. Вісич, О. Нон-фініто у драматургії Лесі Українки / Олександра Вісич // Слово і час. – 2012. – № 2. – С. 9–15. – Бібліогр. в кінці ст.
10. Гуць, М. В. Леся Українка : життя і творчість у документах, фотографіях, ілюстраціях / М. В. Гуць,
Н. Л. Россошинська. – Київ : Рад. школа, 1979. – 280 с.
11. Журавська, І. Є. Леся Українка та зарубіжні літератури / І. Є. Журавська. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1963. – 234 с.
12. Зубік, Л. Феміністичні мотиви у прозі Лесі Українки / Л. Зубік // Університет. – 2005. – № 4. – С. 109–116.
13. Іщук, А. О. Леся Українка : критико-біографічний нарис / А. О. Іщук. – Київ : Дежлітвидав, 1950. – 112 с.
14. Ковальова, О. Леся Українка: вибір модернізму / О. Ковальова // Дивослово. – 2005. – № 10. – С. 51–54.
15. Костенко, А. І. Леся Українка : художньо-документальна біографія / А. І. Костенко. – 2-е вид., із змін., допов. – Київ : Дніпро, 1985. – 393 с.
16. Кочерга, С. О. Європеїзм Лесі Українки як світоглядна константа / С. О. Кочерга // Гуманітарні науки. – 2004. – №1. – С.16–28.
17. Кочерга, С. "Ландшафт культури" у творчості Лесі Українки / Світлана Кочерга // Слово і час. – 2012. – № 2. – С. 3–9. – Бібліогр. в кінці ст.
18. Кочерга, С. О. Леся Українка – мариніст / С. О. Кочерга // Українське літературознавство : респ. міжвід. наук. зб. – Львів : Світ, 1990. – Вип. 55. – С. 9–17. – Бібліогр. в кінці ст.
19. Кухалашвілі, К. П. Леся Українка – публіцист / К. П. Кухалашвілі. – Київ : Дніпро, 1965. – 247 с.
20. Леся Українка і Волинь : бібліограф. покажчик до 120-річчя від дня народження / упоряд. О. О. Рисака. – Луцьк :
[б. в.], 1990. – 56 с.
21. Леся Українка: доба і творчість : збірник наук. ст. і матеріалів : у 3 т. Т. 3 / авт.-упоряд. Н. Г. Сташенко. – Луцьк : ВНУ ім. Лесі Українки, 2009. – 402 с.
22. Мірошниченко, Л. Невідомі автографи Лесі Українки / Л. Мірошниченко // Слово і час. – 2008. – № 1. – С. 72–78.
23. Міщенко, Л. І. Леся Українка в літературному житті / Л. І. Міщенко. – Київ : Дніпро, 1964. – 263 с.
24. Мороз, Л. Леся Українка і християнство / Лариса Мороз // Дивослово. – 1995. – №2. – С. 4–10.
25. Рисак, О. О. Лесин дивосвіт : [дослідження творчості Лесі Українки] / О. О. Рисак. – Львів : Світ, 1992. – 184 с.
26. Святовець, В. Ф. Епістолярна спадщина Лесі Українки : листи в контексті художньої творчості / В. Ф. Святовець. – Київ : Вища школа, 1981. – 184 с.
27. Серед живих жива : відзначення 100-річчя від дня народження Лесі Українки / упоряд. : М. Я. Олійник, П. Ю. Шабатин. – Київ : Дніпро, 1973. – 112 с.
28. Скупейко, Л. Леся Українка й (анти)народництво / Л. Скупейко // Слово і час. – 2008. – № 12. – С. 48–55.
29. Ставицький, О. Ф. Леся Українка : етапи творчого шляху / О. Ф. Ставицький. – Київ : Дніпро, 1970. – 224 с.
30. Третяченко, Т. Г. Художня проза Лесі Українки : творча історія / Т. Г. Третяченко ; відп. ред. П. М. Федченко. – Київ : Наукова думка, 1983. – 288 с. – (Літературознавство).
31. Українка Леся : публікації, статті, дослідження / упоряд. О. Ф. Ставицький. – Київ : Наукова думка, 1984. – 294 с.
Підготувала Карепінь О.
(лютий 2016)