ПОЕЗІЄ, РОЗРАДО ОДИНОКА,
ТОВАРИШКО НЕЗРАДЛИВА СЕРДЕЧНА!
(Богдан Лепкий)
(До Всесвітнього Дня поезії)
Ми не змогли дати міліонам у руки хліба,
не могли тисяч і соток тисяч охоронити від
нужди, від еміграції, від визиску, від змарнування сил.
У нас був тільки один знаряд – живе рідне слово.
І можемо сказати собі, що ми не змарнували його,
не закопали в землю, але чесно і совісно вжили на велике діло.
Іван Франко.
Поезія супроводжує людину із самого народження. Своєму маляті мати співає колискові пісні, читає дитячі вірші, які вчать дитину любити і поважати батьків, захищати добро від зла. В школі, вивчаючи поезію, дитина вчиться цінувати життя, вчиться бути вірним сином або дочкою своєї країни.
Поезія навчає цінувати дружбу, ніколи не здаватися, відстоювати свої права, любити батьківщину, золоте сонце, зелену траву, барвисті квіти, спів соловейка, шепіт вітру... Поезія вчить кохати, вчить людину як зберегти це кохання і пронести в своєму серці через все своє життя. Вона промовляє сильним голосом Тараса Шевченка та Івана Франка, ніжними устами Ліни Костенко і Лесі Українки, жартує словами Леоніда Глібова та Остапа Вишні.
Неймовірну роль у житті суспільства відіграє патріотична поезія, яка допомагає людям боротися за свою власну свободу. Поети допомагають своїм словом направити людей в бік правди та волі. Українську поезію калічили, гризли, жорстоко роздирали і паплюжили, проте вона вціліла і цвіте яскравою квіткою, збирає навколо себе багато шанувальників.
Тарас Шевченко у своєму «Заповіті» закликав людей не бути рабами, закликав українців стати незалежними, вільними та щасливими на своїй рідній землі. До речі, події на майдані 2013 – лютого 2014 років проходили так, як заповідав людям великий Кобзар: “Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте…”. З цими рядками до власної перемоги, за вільну неньку – Україну йшли на вірну загибель українці. Але вони вірили, що зможуть, завдяки духовній підтримці Кобзаря здобути перемогу. І, нарешті, Україна зможе стати великою, вільною державою, де кожен українець буде відчувати себе захищеним.
Без слів, без мудрості геніальних поетів України суспільство б не прожило ні дня, воно не може обійтися без поетів та їх творчості. Вони є невід’ємною частиною нашого сьогодення.
Бібліографічний огляд літератури
Акорди : антологія української лірики від смерті Шевченка / упоряд. І. Франко. – Репринт. вид. з дод. – Київ : Веселка, 2005. – 350 с.
|
|
Атом серця : українська поезія першої половини ХХ ст. : для ст. шк. віку / редкол.: В. Ф. Василашко, Л. І. Міщенко, Б. І. Олійник ; упоряд., передм., приміт. Ю. Коваліва ; худож. оформ. Б. Сушка. – [2-ге вид.]. – Київ : Веселка, 1992. – 350 с.
|
|
Богославень : духовна поезія західноукраїнських авторів / ред.-упоряд. Б. Мельничук, М. Ониськів. – Тернопіль : [б. в.], 1994. – 514 с. – (Бібліотека журналу "Тернопіль" і газети "Русалка Дністрова").
|
|
Золотий гомін : українська поезія світу. Вип. 1 / упоряд. А. К. Мойсієнко. – Київ : Молодь, 1991. – 352 с.
|
|
І прадіди в струнах бандури живуть : українська романтична поезія першої пол. ХІХ ст. : зб. : для серед. та ст. шк. віку / упоряд., передм. П. Хропка. – Київ : Веселка, 1991. – 239 с. – (Шкільна б-ка).
|
|
Книга про Матір : українські поети ХIХ–ХХI століть : антологія / передм. О. О. Омельченка ; упоряд. В. Л. Чуйко. – Київ : Криниця, 2003. – 320 с.
Антологія зігріє душу кожного, хто її читатиме, світлими спогадами і високими почуттями, буде слугувати збереженню і примноженню наших духовних традицій, вихованню наступних поколінь у дусі споконвічної великої шани нашого народу до Матері і Материнства. |
|
Муза любові й боротьби : українська поезія [празька школа] / упоряд., ст. й прим. М. Неврлого. – Київ : Укр. письменник, 1995. – 159 с. В антології зібрано твори поетів української еміграції 1920–30-х років ХХ століття з угруповування , яке в літературознавстві здобуло назву – Празька школа. Учасники визвольних змагань українського народу та представники покоління, що сформувалося “під чужим небом“, вони несли в собі “срібні сурми” недавніх походів, роздуми про майбутнє рідної землі, а також розвивали традицію вільної української поезії, обірвану комуністичним режимом. |
|
Найдорожчий скарб : cлово про рідну мову : поезії, вислови / упоряд. В. І. Лучук ; ред. В. Р. Коломієць. – Київ : Рад. письменник, 1990. – 390 с.
Цей тематичний збірник із класичної й сучасної поезії присвячено українській мові, боротьбі народу за її збереження та утвердження, розвиток у нелегких суспільних умовах. Окрасою видання є зібрані вислови видатних діячів політики й літератури, мистецтва, науки з різних країн про українську мову, її витончену красу, багатство й місце у світовій культурі, рівноправ’я у вільному колі народів. |
|
Небесна сотня : антологія майданівських віршів / [упоряд., передм. Л. Воронюк]. – 2-ге вид., доповн. – Чернівці : Букрек, 2014. – 400 с.
|
|
Поезія з-за колючих дротів : слово репресованих Москвою українських поетів. – Мюнхен : Шлях перемоги, 1978. – 184 с.
|
|
Розстріляне відродження : антологія 1917–1933 : поезія, проза, драма, есей / [упоряд., передм. Ю. Лавріненко ; післям. Є. Сверстюка]. – 6-те вид. – Київ : Смолоскип, 2008. – 976 с. : портр.
Дивовижна книга « Розстріляне відродження» народилася в просвітленій уяві Юрія Лавріненка, якому пощастило вийти живим із сталінських концлагерів, на хвилі війни пробратися на Захід і винести живу пам’ять про всіх змушених замовкнути, про закатованих і зтероризованих, взятих в комуністичний полон. 1959 рік виданням книги «Ростріляне відродження» оповістив свято нового відродження – шістдесятників : П. Тичини, Д. Загули, М. Семенка, В. Чумака, В. Свідзинського, Т. Осьмачки, Є. Плужника, М. Бажана, Д. Фальківського та багатьох інших. |
|
Шедеври української любовної лірики / худож.-оформл. Л. Д. Киркач-Осипова. – Харків : Фоліо, 2008. – 314 с. – (Література). |
Огляд підготувала Редьква М. В.
17.03.2017