Ясна зоря її життя

(до 170-річчя від дня народження Софії Федорівни Русової – української педагогині, просвітительки, літературознавиці, громадської діячки)

«Бути гарним педагогом – це бути

справжнім реформатором майбутнього

життя України…» (С. Русова)

   18 лютого 2026 року людство відзначає 170 років від дня народження Софії Русової – видатної педагогині, просвітительки, громадської діячки, перекладачки. Ім'я Софії Ліндфорс-Русової (1856–1940) належить до найкращого цвіту українського жіноцтва поруч з такими іменами як Олександра Єфименко, Олена Пчілка, Людмила Старицька-Черняхівська, Марійка Підгірянка, Мілена Рудницька, Марія Омельченко та інші. Проте для кількох поколінь творча спадщина видатного педагога і громадської діячки була недоступною. Ця знана жінка згадувалась у літературі лише як українська буржуазна націоналістка та емігрантка. В історії є багато ще імен незаслужено забутих, замовчуваних, недооцінених або присвоєних чужою культурою.

«Суворий аналітик доби»

(до 125-річчя від дня народження

Підмогильного Валер’яна Петровича,

видатного українського письменника)

Валер'ян Підмогильний «бачив життя до останнього дна», а проте не втратив віри в людину. Не вмів жити, але відведені йому 36 років прожив гідно. Боровся з песимізмом і любив людей. Можна лише уявити, що ще він дав би українській літературі, якщо тільки-но дозрів до творчости, а його шлях нагло обірвали.

 ПАМ'ЯТАЙ ПРО КРУТИ... 29 січня 1918 р.

Майстер рідного слова

(до 85-річчя з дня народження Фольварочного Василя Івановича,

українського поета, прозаїка, драматурга, державного і громадського діяча)

«Є пам'ять про великого українця, про мого чоловіка, про людину, яка зробила дуже багато для України, українців. Він був справжнім українцем і любив все українське – борщ, вишиту сорочку, дорогу до мами на Тернопільщину. У нього було так багато любові до всього. До літератури, до пісень. Цієї любові було так багато, що її вистачало на нас усіх»

/Тетяна Фольварочна/

«Творчий профіль Петра Сороки»

(до 70-річчя від дня народження українського письменника,

літературознавця, редактора і видавця,

члена Національної спілки письменників України,

кандидата філологічних наук)

Він – як Сізіф, та неміфічний,

до неба котить вражень тьму,

а поруч – муза в райську вічність

весь час присвічує йому.

Він – як Сізіф і вмілий мельник:

обожнених думок наверх

викочує не камінь – денник,

де істин меливо живе,

де в свято решетують тризни,

де мливо слів – не кам’яне –

гуркоче зверху афоризмом

і вмить приваблює мене!

/Лисий Степан/

   Творчість Петра Сороки – на тих вершинах української літератури, звідки черпають життєві сили, де пізнають істину, вчаться жити в любові.

   Дивовижно щемлива поетична лірика, глибока філософська проза, біля трьох десятків монографій і літературних портретів, сотні статей про поетичні та прозові книги побратимів по перу – такий внесок тернополянина Петра Сороки у розвиток літератури.

«Славний гетьман України» –

до 430-річчя від дня народження

Богдана Хмельницького,

українського державного, політичного і військового діяча, гетьмана Війська Запорозького, творця української державності.

Книжкова виставка-портрет

«… Таких людей Провидіння Боже віками тільки породжує в людстві для особливих його намірів і призначень. Він, мавши незвичайний розум, був вельми добродушний і справедливий, у справах національних – досконалий політик, а на війні – безстрашний і заповзятливий вождь! Хоробрість його дорівнювала байдужості. У звитягах своїх ніколи не марнославився, а в невдачах зовсім не журився… Терпеливість його в найтяжчих трудах і подвигах ніяк його не зраджувала. Голод і спрагу, холод і спеку зносив він з цілковитим спокоєм. Отчизну свою і народ так любив, що спокоєм своїм, здоров’ям і самим життям завше йому жертвував без найменшого нарікання. Словом сказати, був найліпший у народі верховний начальник, а у війську безприкладний вождь».

(«Історія русів»)

   Запрошуємо всіх бажаючих завітати на перегляд виставки в читальний зал суспільної літератури та більше дізнатися про цю величну постать в історії України.