«Щоденний тренінг душі»
(до 60-річчя від дня народження Радчук Галини Кіндратівни –
доктора психологічних наук, професора,
завідувача кафедри психології розвитку та консультування)

«Гострий погляд лише у серця.
Найголовніше очима не побачиш»
/Антуан де Сент-Екзюпері/

   Психолог – одна з найважливіших професій. Вона – для обраних, котрі щодня стоять перед прицілом сотень допитливих очей і вміло ведуть їх сходами пізнання.
   Яке Велике серце потрібно мати щоб щоденно віддавати його здобувачам освіти, і якою Великою має бути любов до студентів та колег по фаху в її безмежно добрій, терплячій душі!

Осередок елітної освіти Волині
(до відкриття у 1805 році Вищої Волинської гімназії в м. Кременці)

   215 років заснуванню Волинської гімназії і 255 років одному із засновників навчального закладу Тадеушу Чацькому відзначають у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії імені Тараса Шевченка. Волею випадку чи збігом обставин містечко Кременець у 19 столітті стало осередком просвітництва. У жовтні 1805 року тут відкрили гімназію, яка отримала нечувану популярність і славу ” Волинської Афіни”.

Краса і гордість наша – древні Медобори
(30-річчя з часу заснування природного заповідника «Медобори»)

«Музей реліктів, медоносний плай,
перлина моря в барвах дивоцвіту,
країна вапнякових монолітів,
для мене ти – як восьме чудо світу
о, Медобори, надзбручанський край!»
/Федчишин Ігор/

   Цей чудовий куточок Тернопільщини люди назвали «Медоборами» через густі ліси, сонячні луки й наповнені медом та росою трави. Заповідник створений на найціннішій та найкраще збереженій ділянці Подільської Товтрової гряди. Вона сформувалася у прибережних водах теплого Сарматського моря 15−20 млн. років тому у вигляді бар’єрного рифу з решток відмерлих морських організмів.
   Заповідник «Медобори» – природоохоронна територія в межах Гусятинського і (частково) Підволочиського районів Тернопільської області. Заповідник створено з метою збереження у природному стані унікальних природних комплексів Подільських Товтр (Медоборів), генофонду рослинного і тваринного світу та використання їх у наукових цілях.

Педагог за покликом душі

(до 60-річчя від дня народження Любові Іванівни Царик – кандидата філологічних наук, доцента кафедри теорії і методики української та світової літератури)

   Любов Царик народилася 2 жовтня 1960 року в селі Базар Чортківського району Тернопільської області.

   У 1977 році закінчила із золотою медаллю Базарську середню школу і вступила на філологічний факультет Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича. Після закінчення університету працювала учителем української мови і літератури у середніх школах № 18 м. Чернівці та № 13 м.Тернополя.

Музичне Тернопілля: мелодії рідного краю
(до Міжнародного дня музики)

«Мета музики – торкати серця»
/Йоганн Себастьян Бах/

   Тернопільщина здавна славиться автентичними музичними традиціями – край багатий скарбами народної мелодики, а також авторським доробком оригінальної композиції та ритміки, вражає глибиною фольклорного спадку, жанровим різноманіттям та особливою гармонією мелосу. Композитори, співаки й музиканти краю уславили Тернопілля своєю працею, не тільки в межах України, але й цілого світу. Сучасні молоді митці, педагоги, поціновувачі музичного мистецтва продовжують робити свій внесок у розвиток музичного простору нашої малої Батьківщини, плекають і розвивають успадковані від предків музичні здобутки, творять нові ритми, нове звучання Тернопільського краю – музичної, гармонійної, щедрої землі.

Український етномузиколог, педагог, диригент, письменник, культурно-громадський діяч

(до 70-річчя від дня народження Cмоляка Олега Степановича – професора, доктора мистецтвознавства та диригента-педагога)

Я з раннього дитинства

мріяв стати музикантом.

До безконечності любив слухати гру

сільських музикантів і насолоджуватися нею.
(Смоляк О.)

   Педагогічна діяльність Олега Степановича Смоляка принесла у світ студенства сотні наукових і методичних праць, десятки підручників та посібників, навчальні програми та методичні рекомендації.
   За останні десятиліття ювіляр поринув у літературну творчість: вірші, проза, рецензії.
   Будем сподіватись, що творча муза буде супроводжувати Олега Степановича ще багато років.