Тернополяни створили унікальний генератор на біовідходах. Розповідаємо, як він працює

• 9 січня 2023 р.

• Поліна Дайнега

• Разом з однодумцями вони створили генератори-утилізатори на 2000, 3000 та 6000 кВт, що функціонують на біовідходах. Як працює техніка і чи реально це можливість зекономити – ми дізнавалися. 

Від перших днів повномасштабного вторгнення в Україні страждає енергетична інфраструктура. Через що люди змушені залишатися без світла, а інколи і тепла. Також нас неодноразово лякали відсутністю блакитного палива, від якого сьогодні залежить чимало. Натомість директор центру «Енергоефективних технологій» Тернопільського національного педагогічного університету ім. Гнатюка Валерій Федорейко переконаний, наша країна має свої ресурси, що дозволяють працювати і жити без газу та отримувати електричну енергію. 

– Наразі Україна отримує електроенергію з вітру, сонця та води. Сонячні електростанції мають великий недолік – вони перестають генерувати енергію під час негоди. ККД знижується на 30, а то і 50%. Аналогічні недоліки мають вітрові електростанції. Вітряки встановлювали на Півдні України, а енергію вони виробляли лише завдяки вітрам пасатам, де є обмін між морем і сушею. З гідрою ситуація трохи краще. Але є варіант, який взагалі не залежить від погодних умов і при правильному використанні зможе давати нам таку необхідну теплову та електричну енергію. І цей варіант – біовідходи, – каже він. 

Як їх застосовувати?

Попри війну Україна залишається аграрною країною. 

– І тут виникає питання: а чому ми не використовуємо біоенергетику? Біоенергія вважається відновлювальною зеленою енергією. Наша країна найбагатша на біоресурси. Наш агрокомплекс продукує щорічно 25-30 мільйонів тонн біовідходів: елеваторні відходи, полова, солома, качани кукурудзи, – розповідає Федорейко. 

Розумне спалювання біовідходів може забезпечити великі підприємства та заводи України не лише тепловою, а й електричною енергією. До того ж, якщо говорити за опалення, то обійдеться значно дешевше, ніж використовувати природний газ. Нам наводять приклади розрахунків. 

– Три тонни біовідходів дорівнює 1000 кубів природного газу. А 1000 кубів газу сьогодні на ринку Європи коштує +/- 1000 євро. А ось найдорожчі з біовідходів вважаються качани кукурудзи. Тонна таких відходів коштує приблизно 1000 гривень. Якщо нам треба три тонни, то вони обійдуться нам у 3000 гривень. Це означає, що якби Україна використовувала не природний газ, а біовідходи, то енергію ми отримували б майже в 14 раз дешевше. Яким чином газ та енергія пов’язані між собою? Справа в тому, що під час спалювання біовідходів, отримується теплова енергія, і саме вона дозволяє повністю відмовитися від природного газу,  – каже пан Федорейко. 

Також науковець закликає не порівнювати біовідходи і деревину. Якщо поглянути з точки зору еколога, то під час спалювання деревини ми завдаємо великої шкоди екології – залишаємо її без «легень». А якщо замість деревини у топку підуть біовідходи, то ми навпаки рятуємо навколишнє середовище від небажаних газів, що виділяються під час гниття того ж лушпиння та качанів. 

– Розумієте, від дерев наше навколишнє середовище отримує користь. Дерева – легені нашої екології, вони ж виділяють фотосинтез. А ось біовідходи навпаки можуть нашкодити природі, якщо їх правильно не використовувати. Бо восени фермери, агрономи активно вивозять залишки на смітники, де все це перегниває та забруднює атмосферу. Тому ми вирішили, що краще ці відходи спалювати і отримувати дешеву енергію. І гроші зекономили, і природа не постраждала. Від цього і пішла назва наших приладів – генератори-утилізатори, – каже співрозмовник. 

Генератори-утилізатори

Обладнання повністю автоматизоване.. Єдине, що доводиться закуповувати в Європі, – мікропроцесори. Наразі генератори-утилізатори на біовідходах забезпечують підприємства тільки тепловою енергією. Щодо детальної роботи генераторів-утилізаторів, то Валерій Федорейко розповідає на прикладі підприємства із сушіння зерна. 

– Автоматичний вантажник бере тонну біовідходів і закидає у великий бункер. Потім ці відходи базуються в оперативний бункер. Звідти регульований електроприлад за командою мікропроцесора подає команду на закидання біомаси в топку. Там стоїть вентилятор, що вдуває біомаси і при температурі 400 градусів Цельсія вони починають горіти як природній газ, – каже співрозмовник. – Починається процес газифікації біовідходів шляхом струменевого випарного горіння. Температура в топці під час горіння 1500 градусів. Прилади автоматично рахують температуру, що має бути на виході, а також вологість навколишнього середовища. Продукти згоряння попадають в теплообмінник і ми сушимо зерно теплим повітрям. А якщо б це блакитне паливо, то під час сушіння на зерні залишалися токсини.

Також генератори-утилізатори можна використовувати для сушіння бетону, обпалення цегли та обігріву теплиць. А весь природних газ направляти на інші потреби країни.

– Один мільярд кубів газу йде на сушіння зерна. Ми можемо сушити зерно завдяки біовідходам, а цей мільярд газу направити на побут, щоб ним користувалися люди в приватних будинках чи квартирах. Коли ми робимо бетон чи обпалюємо цеглу, то нам не треба теплообмінник. Продукти згоряння ми направляємо прямо в зону сушіння бетону або зону випалювання цегли. І тоді наш генератор стає дешевшим на 30-40%. Адже теплообмінник займає половину від нашого генератора, – каже директор центру «Енергоефективних технологій» Тернопільського національного педагогічного університету ім. Гнатюка.

Наразі вже доступні генератори-утилізатори на 2000, 3000 та 6000 кВт. Один коштуватиме три чи чотири мільйона гривень. Якщо говорити за генератор-утилізатор на 1 МВт, то його вартість 1,5 мільйона гривень. Термін його окупності три місяці.

Також вже у процесі виготовлення парову турбіна, що дозволять безшумно перетворювати теплову енергію на електричну. А отже генератори стануть ще більш необхідними.

 

Опубліковано на сайті 20 хвилин

Студенти факультету мистецтв ТНПУ подарували справжню казку до Дня Святого Миколая

Опубліковано: Віталій Іванченко · 22 Грудня 2022

Джерело: ГОЛОС || Тернопільська агенція новин

19 грудня в актовiй залi ТНПУ вiдбулось справжнє мистецьке дiйство – кафедра театрального мистецтва Тернопiльського нацiонального педагогiчного унiверситету iменi Володимира Гнатюка  пiдготувала для всiх, хто вiрить в казку, подарунок-виставу “Всi мишi люблять сир”.  

Актори – студенти групи СМ (АМ-33), режисер – художнiй керiвник курсу, Народний артист України, професор В’ячеслав Хiм’як.

У ТНПУ було мистецьке свято! I дiти , i дорослi захопливо поринули в iсторiю про щирiсть, дружбу i любов, i звiсно ж, аромат запашного сиру. Вiтаємо всю унiверситетську родину з Днем Святого Миколая! Миру, перемоги та здiйснення мрiй! – сказав ректор ТНПУ Богдан Буяк.

У Кьольні відбувся міжнародний музичний проєкт «Європейські музи не мовчать»

У Кьольні за участі музикантів Львівської національної філармонії відбувся міжнародний музичний проєкт «Європейські музи не мовчать». Про це повідомили в Департаменті з питань культури, національностей та релігій.

Українські та німецькі музиканти провели воркшоп у Кьольні, де записали чотири музичні сети.

Проєкт організували Центр старовинної музики «ZAMUS» та Львівська національна філармонія за підтримки Гете-інституту в Україні, німецької асоціації міжкультурних проєктів «Culture Connects» та музичного фонду Ернста фон Сіменса (Ernst von Siemens Musikstiftung).

У межах проєкту, повна назва якого, «Європейські музи не мовчать: симпозіум, майстерня, музична резиденція», у Львівській національній філармонії відбувся цикл концертів за участі іноземних музикантів. Відеозаписи концертів публікували на ютуб-каналі філармонії. У філармонії зазначають, що під час повномасштабної війни через повітряні тривоги не всі концерти відбувалися за планом, тож українські музиканти з перших тижнів війни почали шукати можливість самореалізації. У подальшому, музиканти представлять свої напрацювання на концертах у Німеччині.

1 грудня українські та німецькі музиканти провели воркшоп у Кьольні, де записали чотири музичні сети. Переглянути воркшоп можна тут - прослухати повну музичну програму зі студії в Кьольні можна за посиланням. Програма складається із сольних творів, дуетів та тріо (українського та європейського ренесансу та бароко) та спільних імпровізацій із синтезатором у чотирьох музичних сетах.

До складу ансамблю музикантів з України, учасників проєкту, увійшли клавесиністка Анна Іванюшенко (Львівська національна філармонія), контрабасист Назарій Стець (Національний ансамбль солістів «Київська камерата»), бандурист Дмитро Губ’як (ТНПУ імені Володимира Гнатюка), вокаліст Роман Меліш (Національний будинок музики) та композитор, менеджер багатьох проєктів Львівської національної філармонії Богдан Сегін. До українських музикантів доєднаються флейтист Норберт Роденкірхен з Кьольну (Німеччина) та українська скрипалька Наталія Нешмоніна з Ессена (Німеччина).

У проєкті, що тривав з 29 листопада по 2 грудня, музиканти мали на меті презентувати зокрема давнє українське бароко та сучасну музичну сцену.

Особливу вдячність музиканти висловили Норберту Роденкірхену, німецькому флейтисту та композитору, завдяки якому процес співпраці між німецькою та українською інституцією став можливий та був ретельно організований.

Передісторія проєкту сягає у березень 2022, коли розпочалась масштабна серія концертів Львівської національної філармонії онлайн та офлайн «Україна-2022. Музи не мовчать».

Опубліковано на сайті galinfo

8 грудня 2022 р.