Довго щирими словами до людей промовлятиму я…
(до 145-річчя від дня народження Лесі Українки)

Ні! я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає...
                             Леся Українка

Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити!
Леся Українка

  Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилась 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському, тепер Житомирської області в інтелігентній, літературній родині. Їі мати – відома письменниця Олена Пчілка, а батько – юрист, громадський діяч.

  Леся дуже любила музику, старанно вчилась грати на фортепіано. Вважала навіть, що з неї був би кращий музика, ніж поет. Але хвороба (туберкульоз кісток) змусила перервати це захоплення. З болем прощалася з інструментом, якому виливала свої радощі і жалі (“До мого фортепіано”). Проте не полишила назовсім музики, а глибоке її розуміння, відчуття гармонії, мелодії відлунюється у багатьох її творах, про що свідчать уже заголовки: “Сім струн”, “Мелодії”, “Ритми”, “Пісні про волю”, “Лісова пісня”…
  Хвороба привела до того, що Леся не змогла ходити до школи, не вчилась у жодному навчальному закладі. Але наполеглива і працьовита, вона здобула глибокі і різносторонні знання. Особливо добре знала літературу – вітчизняну і світову, володіла класичними і основними європейськими мовами, що дало змогу читати в оригіналі твори багатьох письменників світу, перекладати з грецької, французької, німецької, англійської, італійської, польської мов. Історію так досконало вивчила, що у 18 років написала підручник “Стародавня історія східних народів”.

  Швидкому розвитку письменницьких здібностей Лесі Українки сприяла творча атмосфера, в якій вона зростала, її оточення, серед якого були Михайло Старицький, Микола Лисенко, Іван Франко. Великий вплив на її духовний розвиток мав дядько Михайло Драгоманов, відомий громадський і культурний діяч. Він намагався ввести Лесю у світ культури різних народів, виховати як свідому громадянку, консультував з найрізноманітніших питань.
  Коли дівчинці було 9 років, заарештували за революційну діяльність її тітку Олену Антонівну Косач. Ця подія надзвичайно схвилювала Лесю і вона написала вірш “Надія” – перший відомий нам твір письменниці.
  Уперше ім’я Лесі Українки з’явилось у 1884 р. у львівському журналі “Зоря”, де було надруковано вірші 13-літньої поетеси “Конвалія” і “Сафо”. З того часу її твори все частіше публікуються в різних виданнях, а 1893 р. у Львові вийшла перша поетична збірка “На крилах пісень”.
  З кінця 80-х років Леся Українка живе в Києві. Вона стає душею літературного об’єднання творчої молоді “Плеяда”, часто буває також на потаємних сходах, де читались і обговорювались реферати на політичні теми, велись гарячі дискусіїї. З “Плеядою” пов’язаний початок роботи Лесі Українки – прозаїка. Вона пише оповідання “Така її доля”, “Святий вечір”, “Весняні співи”, “Метелик” та ін., які публікуються в журналах “Зоря”, “Дзвінок”. Одночасно молода письменниця займається перекладами, віддаючи цій справі багато часу і енергії. Першою ластівкою був переклад оповідань М. Гоголя “Запропаща грамота” та “Зачароване місце”, який Леся здійснила разом з братом Михайлом (виданий 1885 р. у Львові).
  Тим часом слава поетеси ширилась по Україні. У статі «Леся Українка» І. Франко ставить її творчість поруч з Кобзаревою: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої хворої дівчини».

  У 1899 р. у Львові виходить друга поетична книжка Лесі Українки «Думи і мрії», письменниця активно друкується в журналах «Народ», «Житє і слово», «Літературно-науковий вісник», готує нову збірку «Відгуки», яка вийшла друком у Чернівцях 1902 р.
  В останні роки життя Лесі Українки невблаганно прогресувала хвороба, з якою вона вела “тридцятилітню війну”. Поетеса вимушена покинути Україну, холодний клімат не дозволяв жити в рідній стороні і вона оселяється на півдні. Літом жила на Кавказі – в Кутаїсі, Хоні, Телаві, де служив її чоловік Климент Квітка, а на зиму виїжджала в Єгипет. “Найгірше мені те, що я тепер і писати не завжди можу, – скаржилась у листі до Бориса Грінченка, – бо часто від виснаження голова не служить, і то так, як ще зроду у мене не бувало, хіба після операції”. В одну із мандрівок до Єгипту в січні 1911 р. в морі, серед снігової бурі, закляклою від холоду рукою, вона записала:
Хто не жив посеред бурі
той ціни не знає силі,
той не знає, як людині
боротьба і праця милі.
  Боротьба і праця. Такий був зміст усього життя Лесі Украінки, життя, гідного подиву і захоплення.
  1 серпня 1913 року в невеличкому грузинському містечку Сурамі відходила у вічність Леся Українка – великий поет України і жінка з трагічною долею.
  Леся Українка – письменниця широкого творчого діапазону. За своє коротке життя залишила нащадкам великий літературний доробок – полум'яну поезію, філософську драматургію, талановиту прозу, оригінальні публіцистичні та критичні статті, переклади. Вона бачила світ у образному сприйнятті: воно було у Лесі настільки всеосяжне, що виявлялося не лише в художньому слові, а й у роботі пензлем, у майстерній грі на фортепіано.
  На літературну арену Леся Українка вийшла спочатку як поет та перекладач, потім закріпила за собою славу талановитого драматурга і водночас досягла значних успіхів як прозаїк, розкривши таким чином свій багатогранний талант.

Бібліографічний огляд літератури

	Агеєва, В. П. Поетеса зламу століть : творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації / В. П. Агеєва. – 2-е вид., стереотип. – Київ : Либідь, 2001. – 264 с.     Монографічне дослідження про Лесю Українку – спроба інтерпретації її творчості через звернення до постмодерної теорії тексту, зокрема до концепцій феміністичної критики. Постать української письменниці розглядається в контексті інтелектуальних і духовних шукань її складної доби, зламу віків, коли зароджувалися численні тенденції художнього розвитку, визначальні для мистецтва всього ХХ століття.
	Горохович, А. Поетика Лесі Українки і її афоризми = The Poetics of Lesia Ukrainka and her Aphorisms / А. Горохович ; Ін-т дослідів Волині. – Вінніпег : Волинь, 1980. – 145 с.     Дослідницька праця складається із чотирьох розділів. Перший розділ має назву «Особливості таланту Лесі Українки». Другий розділ – «Зв'язок ідей і конфліктів з афоризмами у творчості Лесі Українки». Третій розділ праці це «Афоризми в діалогах і їх роль у драматизації ідей». А завершує працю розділ під назвою «Афоризими як складники індивідуального стилю поетки.   Авторка робить свій висновок, що «сила афоризмів Лесі Українки у їх глибині думок, у щирості почувань, у майстерності форми».   Закінчується дослідження бібліографією і резюме англійською мовою.
	Демська-Будзуляк, Л. М. Драма свободи в модернізмі : пророчі голоси драматургії Лесі Українки : монографія / Леся Демська-Будзуляк. – Київ : Академвидав, 2009. – 184 с. – (Монограф).     Кожна епоха наснажується своїми ідеями, питома сутність яких живить людство на всіх етапах духовного розвитку. Серед них – ідея свободи.   Феномен свободи є одним із центральних у драматургічній спадщині Лесі Українки. Поєднавши у своїй творчості українську традицію і загальносвітовий культурний досвід, вона запропонувала власну візію загальнолюдських цінностей, ідеалу свободи особистості, нації. Про це йдеться у монографічному дослідженні.
	Диба, А. Г.  Сподвижники: Леся Українка у колі соціал-демократів / А. Г. Диба. – Київ : Основні цінності, 2003. – 174 с. – (Спадщина ; кн. 22).     Лесі Українка та її зв’язки з українським соціал-демократичним рухом – тема книжки відомого літературознавця Алли Диби. На основі зібраних упродовж багатьох років і ретельно досліджених численних архівних матеріалів, документів, спогадів автор створила своєрідні портрети-есеї звитяжців, славетних представників інтелектуальної еліти України, які брали активну участь у тогочасних громадсько-політичних рухах, шукаючи державотворчого шляху для рідного народу.
	Кулінська, Л. П. Проза Лесі Українки / Л. П. Кулінська. – Київ : Вища школа, 1976. – 166 с.     У монографії досліджується прозова спадщина Лесі Українки.   Художня своєрідність письменниці як прозаїка розкривається в історичному аспекті, починаючи від перших творів ("Така її доля", "Святий вечір" та ін.) і включаючи незакінчений твір "Екбаль-ганем".   Художній метод простежується в розвитку, в тісному зв'язку з літературним процесом кінця XIX – поч. ХХ ст.
	Кухар, Р. В. До джерел драматургії Лесі Українки / Р. В. Кухар ; НДПУ ім. М. Гоголя ; наук. ред. О. Астаф'єв. – Ніжин : Вікторія, 2000. – 268 с. – (Література української діаспори ; вип. 24).     Монографія відомого українського вченого, поета, прозаїка Р. Кухара, присвячена рецепції і трансформації класичної культури у драматургії Лесі Українки, поєднання у її творчості міфопоетичної основи і універсальних етологічних проблем національного буття, людини і часу, природи і світобудови.
	Левченко, Г. Д. Міф проти історії : семіосфера лірики Лесі Українки : монографія / Галина Левченко. – Київ : Академвидав, 2013. – 332 с. – (Монограф).     Семіосфера у проекції на індивідуальну творчість автора є самодостатнім лінгвосоціокультурним середовищем, що оперує притаманними лише йому субкодами. Поєднання міфо-архетипного, екзистенційно-психобіографічного та структурно-семіотичного методів прислужилося відкриттю в метатексті лірики Лесі Українки нових значень, увиразненню важливих його аспектів: тлумаченню проблеми міфологізму, метафізичних мотивів, світоглядних настанов, стильової еволюції, рецепції традиційних сюжетів та образів, що відображено у пропонованій монографії.
	Листи так довго йдуть... : знадоби архіву Лесі Українки в Слов'янській бібліотеці у Празі / упоряд. С. Кочерга. – Київ : Просвіта, 2003. – 308 с.     Архів Лесі Українки та її родини, віднайдений нещодавно у Слов’янській бібліотеці в Празі, донедавна вважався втраченим. У ньому зберігається понад тисячу кореспонденцій, з яких більшість досі не публікувалася. Книга налічує 184 листи, які складають п’ять розділів: “Листи Лесі Українки”, “Листи до Лесі Українки від родичів”, “Кореспонденції приятелів та знайомих до Лесі Українки”, “Із родинного листування Косачів”, “Із листування Кривинюків з найближчим оточенням”. Наведена епістолярна спадщина охоплює 1888–1945 роки.
	Мірошниченко, Л. Леся Українка. Життя і тексти / Лариса Мірошниченко ; передм. М. Коцюбинської ; Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Київ : Смолоскип, 2011. – 264 с.     Творчість Лесі Українки – пристрасного лірика – органічно злита з її особистістю, і події її життя, до найінтимніших моментів "біографії душі", стають природним, украй важливим коментарем для розуміння текстів, так само як тексти – ключем до її життя.   Текстологічні дослідження, у ході яких постають усе нові й нові об’єкти спостережень (події, манускрипти, епістолярій, спогади, іконографія), часом розгортаються у великі панорамні картини "життєтворчості", становлячи документально обґрунтовану генеалогію творів.
	Міщенко, Л. І.  Політична поезія Лесі Українки: соціальний генезис і естетична природа / Л. І. Міщенко. – Львів : Вища шк., 1974. – 196 с.     У книзі розглядається зв'язок політичної поезії Лесі Українки з конкретними подіями її часу, досліджується естетична природа політичної лірики видатної поетеси.
	Міщенко, Л. І. Леся Українка : посібник для вчителя / Л. І. Міщенко. – Київ : Рад. школа, 1986. – 304 с.     У книзі висвітлюється життя та творчість видатної української поетеси Лесі Українки, аналізуються твори, які вивчаються шкільною програмою. Розкривається унікальність художнього мислення поетеси, розповідається про її літературне оточення.
	Мороз, М. О. Літопис життя та творчості Лесі Українки / М. О. Мороз. – Київ : Наук. думка, 1992. – 630 с.     У книзі представлено хронологічний звід біографічних та бібліографічних відомостей про життя й діяльність Лесі Українки, а також про її родинне та літературне оточення у 1871–1913 рр. У науковий обіг вводиться маловідомий чи невідомий раніше матеріал, в тому числі нові документальні джерела. Відображено також події, пов’язані з вшануванням письменниці.
	Ні, я жива! Я буду вічно жити!: [фотонарис присвячений вшануванню пам’яті Лесі Українки]. – Київ : Мистецтво, 1973. – 80 с.     Цей фотонарис розповідає про вшанування пам'яті великої поетеси Лесі Українки. В ньому вміщені матеріали про святкування 100-річчя від дня народження видатної поетеси та фотографії пам'ятних місць, пов'язаних з життям і творчістю Лесі Українки.
	Огнєва, О. Д. Східні стежини Лесі Українки : статті та матеріали / Олена Огнєва. – Луцьк : Волинська книга, 2007. – 235 с. : іл.     Книга містить твори Лесі Українки на східні сюжети, та її переспіви Рігведи та давньоєгипетських ліричних пісень, переклади віршів поетеси китайською, таджицькою, татарською, грузинською мовами, а також статті, що присвячені їм, у супроводі ілюстрацій.
	Леся Українка: мрії зламане крило : збірник творів, документів і спогадів : для серед. шк. віку / упоряд. В. А. Костюченко. – Київ : Веселка, 1993. – 222 с.   Ця оригінальна за композицією книжка про життя і творчість Лесі Українки складається з чотирьох розділів: “Маленька Жанна Д’Арк”, “Як світ новий з старого збудувати”, “Хто вам сказав, що я слабка”, “Стане початком кінець”. Відкривається кожний розділ невеличким есе, а далі йдуть документи, фото, спогади про поетесу, фрагменти листів, її вірші, прозові оповідання й та ін.
	Леся Українка і сучасність : збірник наукових праць : до 130-річчя від дня народж. Лесі Українки / редкол.: М. Жулинський, М. Сулима, Л. Скупейко [та ін.]. – Луцьк : Волинська обл. друк., 2003. – 444 с.     Збірник містить статті, в яких висвітлено широкий спектр осмислення феномену видатної української письменниці Лесі українки в контексті інтелектуальних і духовних пошуків кінця XIX–XX ст.. Досліджуються поетика, психологія її творчості та ознаки ідіостилю у зв’язку з національно-мовною картиною світу.
	Леся Українка : сюжети з життя в ілюстраціях і документах : фотокнига. – Київ : Спалах, 2001. – 168 с.     Ця фотокнига – це нова цікава розповідь про всесвітньо відому українську поетесу, її життя, коло її близьких та друзів, середовище, що живило і надихало її талант.   Розповіді Лесиної сестри Ольги Косач-Кривнюк з її ґрунтовного нью-йоркського видання “Леся Українка. Хронологія життя і творчости” (ще не виданого в Україні) дозволяють читачеві максимально наблизитись до Постаті геніальної поетки, поринути в часі у світ її дум та мрій…   Книга побудована на оригінальних документах та фотознімках з фондів київського Музею Лесі Українки.

Рекомендаційний список літератури

1.    Агеєва, В. П. Поетичний візіонеризм Лесі Українки // Наукові записки Національного університету Києво-Могилянська академія. Філологічні науки / редкол.: В. П. Моренець, В. П. Агеєва, В. С. Брюховецький [та ін.]. – Київ : КМ Академія, 2007. – Т. 72. – С. 3–11.

2.    Аврахова, Л. Леся Українка і англомовна література // Записки наукового товариства імені Т. Шевченка. – 1995. –

Т. 229. – С. 92–101.

3.    Бабишкін, О. К. Драматургія Лесі Українки / О. К. Бабишкін. – Київ : Вид-во образотв. мистецтва, 1963. – 405 с.

4.    Бабишкін, О. К. Леся Українка : життя і творчість / О. К. Бабишкін, В. С. Курашова. – Київ : Держлітвидав, 1955. – 480 с.

5.    Білецький, О. І. Про літературно-критичні праці Лесі Українки / О. І. Білецький // Письменник і епоха : збірник статей, досліджень, рецензій з питань укр. літ. / О. І. Білецький. – Київ : Держвидав України, 1963. – С. 486–492.

6.    Бойко, М. Ф. Леся Українка – продовжувач мовних традицій Т. Г. Шевченка / М. Ф. Бойко. – Київ : Знання, 1963. – 44 с.

7.    Веселовська, А. П. Леся Українка і народна творчість / А. П. Веселовська // Наукові записки Кіровоградського

ДПІ ім. О. С. Пушкіна / відп. ред. С. К. Королюк. – Київ : Рад. шк., 1958. – Т. 4. – С. 60–75.

8.    Вишневська, Н. О. Лірика Лесі Українки : текстологічне дослідження / Н. О. Вишневська ; відп. ред. В. Л. Микитась. – Київ : Наук. думка, 1976. – 296 с.

9.    Вісич, О. Нон-фініто у драматургії Лесі Українки / Олександра Вісич // Слово і час. – 2012. – № 2. – С. 9–15. – Бібліогр. в кінці ст.

10.    Гуць, М. В. Леся Українка : життя і творчість у документах, фотографіях, ілюстраціях / М. В. Гуць,

Н. Л. Россошинська. – Київ : Рад. школа, 1979. – 280 с.

11.    Журавська, І. Є. Леся Українка та зарубіжні літератури / І. Є. Журавська. – Київ : Вид-во АН УРСР, 1963. – 234 с.

12.    Зубік, Л. Феміністичні мотиви у прозі Лесі Українки / Л. Зубік // Університет. – 2005. – № 4. – С. 109–116.

13.    Іщук, А. О. Леся Українка : критико-біографічний нарис / А. О. Іщук. – Київ : Дежлітвидав, 1950. – 112 с.

14.    Ковальова, О. Леся Українка: вибір модернізму / О. Ковальова // Дивослово. – 2005. – № 10. – С. 51–54.

15.    Костенко, А. І. Леся Українка : художньо-документальна біографія / А. І. Костенко. – 2-е вид., із змін., допов. – Київ : Дніпро, 1985. – 393 с.

16.    Кочерга, С. О. Європеїзм Лесі Українки як світоглядна константа / С. О. Кочерга // Гуманітарні науки. – 2004. – №1. – С.16–28.

17.    Кочерга, С. "Ландшафт культури" у творчості Лесі Українки / Світлана Кочерга // Слово і час. – 2012. – № 2. – С. 3–9. – Бібліогр. в кінці ст.

18.    Кочерга, С. О. Леся Українка – мариніст / С. О. Кочерга // Українське літературознавство : респ. міжвід. наук. зб. – Львів : Світ, 1990. – Вип. 55. – С. 9–17. – Бібліогр. в кінці ст.

19.    Кухалашвілі, К. П. Леся Українка – публіцист / К. П. Кухалашвілі. – Київ : Дніпро, 1965. – 247 с.

20.    Леся Українка і Волинь : бібліограф. покажчик до 120-річчя від дня народження / упоряд. О. О. Рисака. – Луцьк :

[б. в.], 1990. – 56 с.

21.    Леся Українка: доба і творчість : збірник наук. ст. і матеріалів : у 3 т. Т. 3 / авт.-упоряд. Н. Г. Сташенко. – Луцьк : ВНУ ім. Лесі Українки, 2009. – 402 с.

22.    Мірошниченко, Л. Невідомі автографи Лесі Українки / Л. Мірошниченко // Слово і час. – 2008. – № 1. – С. 72–78.

23.    Міщенко, Л. І. Леся Українка в літературному житті / Л. І. Міщенко. – Київ : Дніпро, 1964. – 263 с.

24.    Мороз, Л. Леся Українка і християнство / Лариса Мороз // Дивослово. – 1995. – №2. – С. 4–10.

25.    Рисак, О. О. Лесин дивосвіт : [дослідження творчості Лесі Українки] / О. О. Рисак. – Львів : Світ, 1992. – 184 с.

26.    Святовець, В. Ф. Епістолярна спадщина Лесі Українки : листи в контексті художньої творчості / В. Ф. Святовець. – Київ : Вища школа, 1981. – 184 с.

27.    Серед живих жива : відзначення 100-річчя від дня народження Лесі Українки / упоряд. : М. Я. Олійник, П. Ю. Шабатин. – Київ : Дніпро, 1973. – 112 с.

28.    Скупейко, Л. Леся Українка й (анти)народництво / Л. Скупейко // Слово і час. – 2008. – № 12. – С. 48–55.

29.    Ставицький, О. Ф. Леся Українка : етапи творчого шляху / О. Ф. Ставицький. – Київ : Дніпро, 1970. – 224 с.

30.    Третяченко, Т. Г. Художня проза Лесі Українки : творча історія / Т. Г. Третяченко ; відп. ред. П. М. Федченко. – Київ : Наукова думка, 1983. – 288 с. – (Літературознавство).

31.    Українка Леся : публікації, статті, дослідження / упоряд. О. Ф. Ставицький. – Київ : Наукова думка, 1984. – 294 с.

Підготувала Карепінь О.

(лютий 2016)