«Носій наукової думки світового значення про ґрунтоутворення»
(до 170-річчя від дня народження Докучаєва Василя Васильовича –
природознавця, основоположника наукового генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії)
«У природі все краса, всі ці яри нашого сільського
господарства: вітри, бурі, посухи й суховії страшні
нам тільки тому, що ми не вміємо володіти ними.
Вони не зло, їх тільки треба вивчити й навчитися
управляти ними, і тоді вони будуть
працювати нам на допомогу»
В. В. Докучаєв.
Серед видатних російських учених, що створили науково обгрунтовану систему землеробства, почесне місце належить Василю Васильовичу Докучаєву – основоположникові сучасної науки про ґрунт – ґрунтознавства. Своєю всебічною, плодотворною науковою діяльністю Докучаєв не тільки створив науку про ґрунти, а й заклав основу нового, ландшафтного, напряму в географії.
Василь Васильович Докучаєв народився 1 березня 1846 року в с. Мілюково, Сичовського повіту, Смоленської губернії. Середню освіту здобув у Смоленській духовній семінарії, а вищу — на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету, який він закінчив у 1871 р. Від 1872 року працює на посаді консерватора (хранителя) в університетському геологічному кабінеті.
У 1877–78 роках взяв участь в організованих Вільним економічним товариством геолого-географічних «екскурсіях» чорноземною смугою Російської імперії, переважно Україною (у 1881 році знову відвідав Україну для уточнення висновків). Висунув теорію ґенези чорнозему. Тут він здійснив шість маршрутів, які перетинали у різних місцях лівобережну і правобережну Україну з півночі на південь. У його книзі «Російський чорнозем» (1885) опису цього регіону присвячена III глава.
Вивчаючи «справжню чорноземну полосу», всесвітньовідомий природознавець зробив висновок про те, що «чорнозем — ідеальний ґрунт», який може й повинен стати «царем ґрунтів», бо «дорожчий за будь-яку нафту, всіляке кам’яне вугілля, дорожчий за золоті і залізні руди».
У 1880 році обійняв посаду завідувача кафедри мінералогії (1881 – штатний доцент, 1884 – професор).
У 1888–94 роках керував фізико-географічними дослідженнями Полтавської губернії, разом із колегами видав матеріали щодо оцінки її земель, статті, монографію «Наш степ раніше й тепер».
1890 року запропонував створити у Полтаві природничий музей. Нижегородський і полтавський періоди життя й діяльності В. В. Докучаєва мають дуже важливе значення і їх варто визнати навіть найважливішими серед усіх інших періодів, саме у цю епоху остаточно склалися найголовніші погляди його на ґрунт і ґрунтознавство; сформувався його характер як ученого й громадського діяча; виробився вчитель і керівник молоді; покладено початок школи ґрунтознавців.
У 1892 році очолив Особливу експедицію, споряджену Лісовим департаментом до Воронезької, Харківської та Катеринославської губерній задля запобігання ерозії ґрунтів, посухам і недородам.
Від 1892 року виконував обов'язки директора Новоалександрійського інституту сільського господарства та лісівництва.
У 1899 році сформулював так званий «закон зональності».
Від кінця 1900 року тяжко хворів. Помер у Санкт-Петербурзі.
В. В. Докучаєв був яскравою, самобутньою особистістю, одним із найбільш чудових представників плеяди вчених і суспільних діячів, що висунулися із самої гущавини російського народу.
Вчення Докучаєва змушує нас сприймати землю як цілісне утворення, що саморозвивається (особливий планетний організм); ґрунт – найбільш діюча, провідна частина його. Людина набуває ролі геологічного фактору, пізнає могутність і владу над землею, здатність переробляти світ. Ця влада і ця здатність дедалі більше зростають.
Докучаєв став творцем генетичного ґрунтознавства як науки, главою славної плеяди однодумців-натуралістів, їхнім натхненником на нові здійснення. Він створив національну ґрунтознавчу школу.
Завдяки активній участі В. В. Докучаєва у всесвітніх виставках його наукові ідеї поступово стали відомі за кордоном, у 1889 р. російські ґрунтові колекції Докучаєва було експоновано на Всесвітній Паризькій виставці.
Видатна постать Докучаєва стала взірцем для багатьох поколінь українських вчених-ґрунтознавців, які збагатили вітчизняну науку і культуру, розвинули і підняли на вищий щабель здобутки засновника ґрунтознавства.
Всі іпостасі Василя Васильовича Докучаєва можна назвати словом "натураліст". Він ще був чудовим географом і геологом. Якими б науками Василь Васильович не займався, він завжди залишався природознавцем, натуралістом: прагнув пізнати навколишній світ у всій складності і взаємозв'язку частин, як єдине живе ціле.
Любити Землю кожен з нас повинен.
Який в світ пізнання веде людину,
Щоб той себе вмів реалізувати.
На принципах порядності й моралі,
Що батьківщина – це душі частина.
І першу свою працю наукову
Вивчає грунту кожен пласт сумлінно. Де чорнозем досліджує й грунти.
Здолати 10 тисяч кілометрів |
Старанно він вивчає чорноземи.
Постава горда вольної людини
Наміченої цілі домагався,
Був практиком і лектором блискучим.
Йому властивий був дар провидіння.
Земля, у трактуванні ґрунтознавця, –
Цієї благородної людини
Якби любов до Матінки-землиці, |
Зіновія Ірик (бібліотека)
Бібліографічний огляд літератури
Докучаев, В. В. Сочинения : [в 9 т.]. Т. 3. Русский чернозем / В. В. Докучаев ; АН СССР ; отв. ред. : Л. И. Прасолов, Б. Б. Полынов. - М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1949. – 622 с.
У третій том академічного зібрання творів великого природодослідника Василя Васильовича Докучаєва ввійшла класична монографія «Російський чорнозем». Сюди ж входять: вступна стаття академіка В. Р. Вільямса «Значення творів В. В. Докучаєва у розвитку ґрунтознавства», опублікована в 1936 році, і стаття академіка Л. І. Прасолова «До історії створення «Російського чорнозему». |
|
Докучаев, В. В. Сочинения : [в 9 т.]. Т. 8. Работы и выступления. Переписка / В. В. Докучаев ; АН СССР ; отв. ред. И. В. Тюрин. – М. : Изд-во АН СССР, 1961. – 556 с.
У 8 томі «Зібрання творів» В. В. Докучаєва завершується публікація робіт, відзивів, окремих його виступів і публічних лекцій (викладено їх зміст і повідомлення про них), як виданих уже, так і не опублікованих. Цей том вміщує геологічну карту Нижегородської губернії, карту грунтів і карту льодяникових відкладів Полтавської губернії, складені з участю і під редакцією Докучаєва, що не ввійшли у попередні томи, а також міститься записка П. В. Отоцького про заклади в Росії, на основі зібраних В. В. Докучаєвим і його співробітниками матеріалів про ґрунт, Ґрунтового музею і огляд російського відділу ґрунтознавства на Всесвітній виставці в Парижі у 1900 році (В. В. Докучаєву за пред’явлені експонати була присуджена найвища нагорода – Grand prix). |
|
Докучаев, В. В. Сочинения : [в 9 т.]. Т. 9. Жизнь и деятельность В. В. Докучаева. Библиография трудов / В. В. Докучаев ; АН СССР ; отв. ред. И. В. Тюрин. – М. : Изд-во АН СССР, 1961. – 327 с.
Даний 9 том являється заключним томом академічного видання «Творів» В. В. Докучаєва. Сюди ввійшли: стаття професора С. С. Соболєва про розвиток головних ідей вченого і їх значення для сьогодення, складені Л. А. Чеботарьовою біографічний огляд «Василь Васильович Докучаєв» і «Основні дати життя і діяльності В. В. Докучаєва», а також архівні документи, що стосуються біографії вченого. Біографічний огляд містить ряд нових даних щодо життя та діяльності Докучаєва. Значна частина тому містить бібліографію творів, повідомлень і виступів ґрунтознавця (з їх анотаціями) і бібліографію робіт про життя та діяльність Докучаєва його сучасників (1875–1916 рр.) і наступного часу (1917–1958 рр.) – некрологи, спогади, статті. Опублікована бібліографія, яка охоплює всі праці Докучаєва і літературу про нього за багаторічний період, – беззаперечне свідчення значення творчості ґрунтознавця і його широкій популярності як ученого та громадського діяча. |
|
Докучаев, В. В. Избранные сочинения : в 3 т. Т. 1. Русский чорнозем / В. В. Докучаев. – М. : Сельхозгиз, 1948. – 480 с.
В перший том із 3-томника «Вибраних творів» В. В. Докучаєва ввійшла його класична монографія «Російський чорнозем». Вибрані твори ґрунтознавця публікуються по першоджерелах. Дана робота друкується по виданню 1883 року. |
|
Докучаєв, В. В Наші степи колись і тепер : пер. з рос. / В. В. Докучаєв ; за ред. і з передм. В. Р. Вільямса і З. С. Філіповича . – К.; Х. : Держ. вид-во с.-г літ., 1979. – 140 с.
Епіграфом до передмови своєї роботи «Наші степи колись і тепер» В. В. Докучаєв бере вислів “Natura non facit saltum” (Природа не робить стрибків). Цими словами автор підкреслює свої еволюційні погляди на геологічне формування українських степів Російської імперії, зокрема принцип про споконвічність степу і вчення про наступ лісу на степ. |
|
Баландин, Р. К. В. В. Докучаев : книга для учащихся / Р. К. Баландин. – М. : Просвещение, 1990. – 96 с. – ( Люди науки ).
Книга знайомить читача з дитячими та юнацькими роками В. В. Докучаєва, що проходили на березі красивої річки Качні, серед мальовничих краєвидів, які мали великий вплив на формування характеру та свідомості майбутнього науковця, з його подальшими науковими та практичними дослідженнями, громадською діяльністю, а також з труднощами, з якими доводилось зустрічатися ученому, з бюрократизмом чиновників того часу. |
|
Береговий, П. М. Видатні вітчизняні ботаніки / П. М. Береговий, М. А. Лагутіна. – К. : Рад. шк., 1955. – 223 с.
Книга містить 38 нарисів про найвидатніших вчених-ботаніків тогочасної Російської імперії та СРСР, в яких автори намагалися висвітлити основні етапи наукової діяльності цих вчених. |
|
Вернандер, Н. Б. В. В. Докучаєв – творець вітчизняного ґрунтознавства / Н. Б. Вернандер. – К. : Держсільгоспвидав УРСР, 1961. – 50 с.
Дана праця вийшла друком у 1961 році. |
|
Виленский, Д. Г. Учение Докучаева – Костычева – Вильямса о почве и ее плодородии : стенограмма публичной лекции, прочитанной в Центральном лектории Общества в Москве / Д. Г. Виленский ; Всесоюзн. общ-во по распространению полит. и науч. знаний. - М. : [б. и.], 1949. – 30 с.
Автор книги описує розвиток ґрунтознавства як науки Докучаєим та його послідовниками. |
|
Герасимов, И. П. Учение В. В. Докучаева и современность : научные основы почвозащитного земледелия / И. П. Герасимов. – М. : Мысль, 1986. – 124 с.
Вступом до даної книги є біографічна довідка про життя та наукову діяльність В. В. Докучаєва. |
|
В. В. Докучаев и география, 1846-1946 / [отв. ред. А. А. Григорьев, И. П. Герасимов]. – М. : Изд-во АН СССР, 1946. – 81 с.
|
|
Известия Биолого-географического научно-исследовательского института при Иркутском государственном университете им. А. А. Жданова. Т. 13. вып. ¾ / отв. ред. М. М. Кожов ; редкол.: М. М. Кожов, И. В. Николаев, Е. В. Талалаев [и др.] ; отв. за вып. Е. В. Талалаев. – Иркутск : ИГУ им. А. А. Жданова, 1953. – 38 с.
Збірник присвячений 50-тій річниці з дня смерті В. В. Докучаєва і 70-тій річниці з дня публікації його класичної праці – «Русскій черноземъ». |
|
Калачиков, О. Т Великий російський вчений – основоположник науки про ґрунт В. В. Докучаєв : лекція / О Т. Калачиков. – К. : [Б.в.], 1949. – 39 с.
Дана книжка є опублікованою лекцією О. Т. Калачікова про наукову спадщину В. В. Докучаєва в агрономії загалом. |
|
Кирьянов, Г.Ф. Василий Васильевич Докучаев. 1846-190 / Г. Ф Кирьянов ; отв. ред. Ю. А. Ливеровский . – М. : Наука, 1966. – 291 с.
В даній праці автор робить спробу охарактеризувати основні етапи життя В. В. Докучаєва, висвітлити важливі риси і сторони його наукової, філософської і суспільно-громадської діяльності з метою заповнення всіх білих плям в біографії та творчості вченого. При цьому він старається дотримуватись хронологічної послідовності. |
|
Крупеников, И. А. Василий Васильевич Докучаев, 1846 – 1903 / И. А. Крупеников, Л. А. Крупеников. – М. : Мол. гвардия, 1949. – 288 с. – ( Жизнь замечательных людей )
Автор книги описує життєвий та творчий шлях Василя Васильовича Докучаєва, особливу увагу приділяючи його становленню як вченого. |
|
Научное наследство. Т. 2 / под ред.: С. И. Вавилова, Х. С. Коштоянца, Н. А. Фигуровског и др. – М. : Изд-во АН СССР, 1951. – 1110 с. - (Естественнонаучная серия).
На відміну від першого тому «Наукової спадщини», що вийшов у світ в 1948 році, в даному, другому томі всі матеріали стосуються історії вітчизняної науки. |
|
Полынов, Б. Б. Василий Васильевич Докучаев: очерк жизни и творчества / Б. Б. Полынов, И. А. Крупеников, Л. А. Крупеников ; послесл. И. В. Тюрина . – М. : Изд-во АН СССР, 1956. – 278 с. – ( Научно-популярная серия ).
В даній роботі висвітлені основні етапи життя Докучаєва, його наукова, громадська і педагогічна діяльність. Проте автори не ставили за мету детального опису всіх сторін наукової діяльності вченого, вважаючи, що це може зробити лише ґрунтовна спеціальна монографія. |
|
Полынов, Б. Б. Роль Докучаева и Вильямса в естествознании и сельском хозяйстве / Б. Б. Полынов // Вопросы истории отечественной науки : общее собрание Академии Наук СССР, посвященное истории отечественной науки, 5 - 11 января 1949 г. : доклады / отв. ред. С. И. Вавилов . – М. ; Л. , 1949 . – С. 465–483.
Дана праця являє собою доповіді вчених на спільному засіданні Академії Наук СРСР, яке відбулось 5–11грудня 1949 року і присвячене проблемам вітчизняної науки. |
Рекомендаційний список літератури
1. Береговий, П. М. Видатні вітчизняні ботаніки / П. М. Береговий, М. А. Лагутіна. – 2-е вид., переробл. і доп. – К. : Рад. школа, 1969. – 223 с.
2. Докучаев Василий Васильевич // Большая советская энциклопедия : [в 50 т.] / гл. ред. Б. А. Введенский ; редкол.: Н. Н. Аничков, А. Н. Баранов, И. П. Бардин [и др.]. – М., 1952 – Т. 15 : Докеры–Железняков. – С. 7–9.
3. Докучаев Василий Васильевич // Русский биографический словарь : в 20 т. / сост. П. Каллиников, И. Корнеева. – М., 1999. – Т. 6 : Грибовский–Дядьковский. – С. 329–330.
4. В. В. Докучаев и А. А. Измаильский и их переписка, 1888–1990 // Научное наследство / под ред.:
С. И. Вавилова, Х. С. Коштоянца, Н. А. Фигуровского и др. – М., 1951. – Т. 2. – С. 859–884.
5. Из переписки В. В. Докучаева и В. И. Вернадского // Научное наследство / под ред.: С. И. Вавилова,
Х. С. Коштоянца, Н. А. Фигуровского и др. – М., 1951. – Т. 2. – С. 761–855.
6. Из переписки В. В. Докучаева и А. А. Измаильского, 1888–1900 // Научное наследство / под ред.:
С. И. Вавилова, Х. С. Коштоянца, Н. А. Фигуровского и др. – М., 1951. – Т. 2. – С. 885–1026.
7. Комментарии [Докучаев Василий Васильевич, 1846–1903] // Вибрані наукові праці академіка
В. І. Вернадського / редкол.: А. Г. Загородній, О. С. Онищенко, М. В. Багров [та ін.] ; авт.-уклад.: О. С. Онищенко, В. Ю. Афіані, О. Д. Василюк [та ін.]. – К., 2012. – Т. 2 : Володимир Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. – Кн. 2 : Листування : Д–Я, ч. 1 : Д–Н. – С. 88–95.
8. Кремень, А. С. На малой родине В. В. Докучаева : по страницам географического календаря / А. С. Кремень, А. В. Германова // География и экология в школе ХХІ века : научно-методический журнал, 2009. – № 9. – С. 19-25.
9. Крупеников, И. А. Докучаев–Берг. Зоны природы – ландшафты / И. А. Крупеников // Академику Л. С. Бергу – 130 лет : сборник научных статей. – Бендеры, 2006. – С. 10–13. – Библиогр. в конце ст.
10. Скрынникова, И. Н. О переписке В. В. Докучаева и В. И. Вернадского / И. Н. Скрынникова // Научное наследство / под ред.: С. И. Вавилова, Х. С. Коштоянца, Н. А. Фигуровского и др. – М., 1951. – Т. 2. – С. 745–760.
11. Страница из истории почвоведения (памяти В. В. Докучаева) // Вибрані наукові праці академіка
В. І. Вернадського / редкол.: Б. А. Маліцький, Ю. О. Храмов, О. П. Пилипенко [та ін.] ; авт. вступ. ст.:
Б. А. Маліцький, Ю. О. Храмов, О. П. Пилипенко ; уклад.: А. С. Литвинко, В. І. Оноприєнко, О. П. Пилипенко ; авт. комент.: Г. А. Будзика, О. В. Букалов. – К., 2012. – Т. 8 : Праці з історії, філософії та організації науки. – С. 191–204.
Підготували Ірик З. Й. та Шанайда О. І.
(березень 2016)