Наукова бібліотека ТНПУ — Берегиня української національної школи (до 155-річчя від д/н С. Ф. Русової)

З нагоди 155-річчя від дня народження Софї Федорівни Русової, невтомної просвітительки, громадсько-політичного діяча, педагога України у науковій бібліотеці ТНПУ імені Володимира Гнатюка проведено бібліографічний огляд літератури "Берегиня української національної школи" (16-17 лютого). Працівник бібліотеки Пельо Надія Іванівна за сприяння викладачів Кікінежді Оксани Михайлівни, Вихор Світлани Теодозіївни, Сіткаря Віктора Ілліча, Жирської Галини Ярославівни ознайомила студетів І курсу географічного факультету, ІІІ курсу філологічного факультету та ІІІ курсу хіміко-біологічного факультуту із творчою спадщиною мислительки та друкованими джерелами про видатного педагога, які є у фондах університетської бібліотеки

До 155-річчя від дня народження Софії Федорівни Русової, невтомної просвітительки, громадсько-політичного діяча, педагога України.

Такому народові, який не має своєї школи й не дбає про неї, призначені економічні злидні й культурна смерть. Ось через що сучасним гаслом усякого свідомого українця мусить бути завдання: рідна школа на Вкраїні.

Русова С.

Софія Русова Сьогодні до нас повертається ім'я і творча спадщина Софії Федорівни Русової - видатного педагога і письменниці, громадського і політичного діяча, палкої прихильниці національного виховання. Понад півстоліття її твори були приречені на забуття, не визнавалися й піддавалися дискредитації.

Своє велике серце, життя своє Софія Русова, дочка шведа і француженки (дівоче прізвище Ліндфорс), віддала Україні - країні, що стала її батьківщиною. В умовах нашої гіркої історії тавро української націоналістки позбавило українську культуру і педагогіку імені та праць Софії Русової на довгі десятиліття.

Народилася Софія 18 лютого 1856 р. в селі Олешня на Чернігівщині в родинному маєтку Ліндфорсів. Батько - полковник, швед за походженням, тривалий час перебував на віськовій службі у генерал-губернатора француза Жерве.

Коли Софії виповнилося 9 років, Федір Ліндфорс з дітьми (мати померла) переїхав до Києва, Тут вона навчалася у гімназії і закінчила її із золотою медаллю, увійшла в українське патріотичне середовище Лисенків-Старицьких.
У 1871 році Михайло Грушевський дає дозвіл Софії на відкриття у Києві першого приватного дошкільного закладу, в якому вона працює разом із своєю сестрою Марією. На вихованні у сестер Ліндфорс перебувало 20 дітей.

У 1874 р. Софія виходить заміж за Олександра Русова, фольклориста і етнографа. Протягом 1874 - 1876 рр. вони проживають у Санкт-Петербурзі, де Софія зблизилася з народниками, була членом українського земляцтва.

Протягом 70-80-х років ХІХ ст. Софія Русова формується як вчений, літературознавець та мистецтвознавець. Написала наукові розвідки про творчість Т. Г. Шевченка, Квітки-Основ'яненка, Сковороду. Допомагала чоловікові у підогтовці до друку творів Т. Г. Шевченка без скорочень цензури, які було видано у 1876 р. у Празі. Ув'язнена 1881 року за зв'язки з російськими революційними колами і відтоді постійно перебувала під поліційним наглядом. Часто переслідувана, змінювала місце проживання, проте всюди включалася у громадську роботу (в «Київський Громаді», «Одеській Українській Громаді», «Харківському Обществі Грамотности», була головою «Національного Комітету Учителів» та ін.), влаштовувала прилюдні народні читання, організувала таємні школи.
Від 1909 року Софія Русова — викладач і професор на Вищих жіночих курсах А. В. Жекуліної та у Фребелівському педагогічному інституті в Києві. Співзасновниця і співробітниця педагогічного журналу «Світло» (1910—1914).
У 1917 році — член Української Центральної Ради. За гетьманатуПавла Скоропадського очолювала департамент дошкільної освіти та виховання, брала активну участь у дерусифікації шкіл, а також влаштувала курси українознавства, підготувала ряд шкільних підручників українською мовою, уклала плани й програми єдиної діяльної (трудової) школи, яка мала мати національний характер і базуватися на теорії Кершенштайнера (Трудова школа).
З 1920 року Софія Русова — лектор педагогіки Кам'янець-Подільського державного українського університету і голова Української національної жіночої ради (до 1938 року).
У 1922 році вимушена емігрувати. З 1923 проживала у Празі, професор педагогіки Українського Педагогічного Інституту імені Михайла Драгоманова. Із 1937 р. і до кінця життя Софія Русова - почесний голова Всесвітнього союзу українок.
Померла Софія Федорівна Русова 5 лютого 1940 р. в Празі, де й похована на Ольшанському цвинтарі.

Вшановуючи внесок Софії Русової у розвиток педагогічної науки та її роль у створенні національної системи освіти, 2005 року Міністерство освіти і науки України запровадило нагрудний знак «Софія Русова». Ним нагороджують наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників за значні особисті успіхи у галузі дошкільної та позашкільної освіти.

Берегиня української національної школи

Бібліографічний огляд літератури

У цьому виданні вперше зібрані педагогічні твори С. Русової з теоретичних і практичних питань розвитку національної освіти.

Русова, С. Вибрані педагогічні твори [Текст] : у 2 кн. Кн.1 / С. Русова ; за ред. Є. І. Коваленко. – К. : Либідь, 1997. – 272 с.

До 1 кн. увійшли основні статті педагога з питань організації національної освіти, історії педагогіки та праці з теорії і практики дошкільного виховання. Переглянути зміст

Русова, С. Вибрані педагогічні твори [Текст] : у 2 кн. Кн.2 / С. Русова ; за ред. Є. І. Коваленко. – К. : Либідь, 1997. – 320 с.

До 2 кн. увійшли найважливіші праці С. Русової еміграційного періоду з питань організації навчально-виховного процесу у загальноосвітній школі та грунтовний курс дидактики. Переглянути зміст

Софія Русова: з маловідомого і невідомого [Текст] : [трилогія]. Т. 1 : "Несторка української педагогічної літератури..." / упоряд. : О. Джус, З. Нагачевська. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2006. – 456 с.

До першої частини хрестоматійного видання увійшли наукові та науково-популярні статті, замітки, огляди, переклади, рецензії педагогічної тематики С. Ф. Русової, вміщені на сторінках західноукраїнських періодичних видань і часописів українського зарубіжжя першої третини XX ст., та рукописи вченої, зосереджені в архівах України. Переглянути зміст.

Софія Русова: з маловідомого і невідомого [Текст] : [трилогія]. Т. 2 : "Сеньйорка українського жіноцтва..." / упоряд. : З. Нагачевська, О. Джус. – Івано-Франківськ : Гостинець, 2007. – 364 с.

Другий том містить тексти її виступів, мемуарів, звернень до різних міжнародних інституцій, у яких актуалізується питання про місце і роль жінки у соціально-культурному житті 1920-1930-х рр., вихованні дітей та молоді, публікації про С. Русову культурно-освітніх діячів та педагогів ХХ ст. Переглянути зміст.

Русова, С. Ф. Теорія і практика дошкільного виховання [Текст] / С. Ф. Русова. – Львів ; Краків ; Париж : Просвіта, 1993. – 127 с. – (Популярна енциклопедія "Просвіти"; Ч. 4)

У книзі авторка аналізує проблему початків дитячої свідомості, соціальних інстинктів морального виховання, мови, дає практичні поради, тексти казок оповідань, розробки ігор та забав. Для вихователів та вчителів молодших класів, молодих батьків, студентів педагогічних вузів, усіх хто цікавиться проблемами виховання дітей і організації їх дозвілля.

Переглянути зміст

Література
про життя і діяльність С. Ф. Русової

	Софія Федорівна Русова (1856-1940) : освітні діячі періоду УНР // Історія педагогіки України в особах : навч. посіб. для вищ. пед. навч. закладів / В. А. Мосіяшенко, О. І. Курок, Л. В. Задорожна. – Суми, 2005. – C. 174-180. У 1917 р. Софія Русова - член Української Центральної Ради, одночасно очолювала департамент дошкільної освіти та виховання, Центральне бюро Всеукраїнської учительської спілки. Виступала за дерусфікацію шкіл, влаштувала курси українознавства.
	Ідея національної школи С. Русової // Історія педагогіки : навч. посіб. для студ. вузів / М. В. Левківський. – 3-є вид., перероб. та допов. – К.: ЦУЛ, 2008. – С. 144-145. Автор зазначає, що принциповою основою змісту навчально-виховного процесу у дошкільних навчальних закладах та школах С. Ф. Русова вважала рідну мову, національні свята та обряди, християнські цінності українського народу
	Русова Софія Федорівна (1985-1960) : педагог, громадська діячка, просвітителька // Українська педагогіка в персоналіях : навч. посіб. для студ. вузів : у 2 кн. Кн. 2 : ХХ століття / О. В. Сухомлинська, Н. Б. Антонець, Л. Д. Березівська, Л. С. Бондар ; за ред. О. В. Сухомлинської. – К., 2005. – С. 136-145. Про невтомну просвітительку, видатного громадсько-політичного діяча, письменника і перекладача, педагога України, країни, що стала її батьківщиною.
	Русова Софія Федорівна (1856-1940) : відомий український педагог, громадський діяч, організатор жіночого руху // Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХIХ- ХХст.) : хрестоматія / упоряд.: Л. Д. Березівська та ін. – К. : Наук. світ, 2003. – С. 137 – 153. В книзі надруковано праці Софії Русової: "Просвітницький рух на Вкраїні", "Дитячий сад на національнім грунті", "Ідейні підвалини школи"
	Опанасенко, Н. Софія Русова про роль національної школи у формуванні особистості молодшого школяра / Н. Опанасенко // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка / редкол.: М. Вашуленко, Я. Кодлюк, В. Кравець та ін. – Тернопіль, 2008. – № 6. – С. 25-29. У статті розглянуто ідеї видатного педагога України щодо побудови процесу навчання в національній початковій школі, спрямованого на гармонійний творчий розвиток особистості школяра у контексті сьогодення.
	Джус, О. Софія Русова як історик педагогіки / О. Джус // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка / редкол.: М. Вашуленко, А. Вихрущ, Л. Вознюк, В.П.Кравець та ін. – 2002. – № 7. – С. 97-102. Автор статті подає аналіз історико-педагогічних студій Софії Русової періоду еміграції, які є вагомим внеском в українську і світову педагогічну думку, важливим чинником відродження національної системи освіти.
	Петренко, О. Софія Русова : від жіночого руху до коедукації в навчанні і вихованні / О. Петренко // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка / Редкол.: М. Вашуленко, А. Вихрущ, Л. Вознюк, В. П. Кравець та ін. – Тернопіль, 2007. – № 1. – С. 17-22. У статті досліджується роль Софії Русової у розвитку українського жіночого руху, у діяльності жіночих громадських обєднань, представлено аналіз поглядів педагога на спільне навчання хлопців та дівчат. Показано, що громадська діяльність С. Русової в жіночих організаціях - це феномен, що ілюструє методи, принципи, прийоми і засоби розвитку національної ідеї в нашій державі, в системі вітчизняної освіти.