«Самітник в океані життя…»
(115 років від дня народження
Василя Костянтиновича Барки (Очерета) (1908–2003),
поета, прозаїка, публіциста українського зарубіжжя)

 barka_v.jpg

«Я щасливий, бо маю Божу поміч написати твори, про які мріяв, і знаю, що вони будуть значною допомогою в духовному житті мого народу, особливо в майбутньому».
/Василь Барка/

 

   Видатний український письменник Василь Барка мешкав далеко за межами рідної землі, у США. За кордоном про його твори написано багато критичних та літературознавчих досліджень, але своїм співвітчизникам в Україні його ім'я тривалий час було невідомим. Лише зараз читачеві відкриваються прозові і поетичні твори майстра, його філософські праці.

    Його прізвища немає в Українській радянській енциклопедії. Літературознавці тоталітарного режиму намагались замовчувати його постать до останнього. Добре, що він дожив до того часу, коли його ім’я з-за океану повернулося на рідну землю, яку він вимушено покинув у дні страшної веремії.
   Василь Барка – митець із когорти українських письменників Америки. Цього видатного письменника-модерніста, літературознавця та філософа двічі номінували на здобуття Нобелівської премії.
   Його cправжнє ім’я – Василь Костянтинович Очерет. Талановитий письменник і поет, представник української діаспори у США народився 16 липня 1908 року на Полтавщині. З 1917 року навчався у Лубенському духовному училищі. Хлопець захоплювався творчістю Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, Ф. Достоєвського, М. Коцюбинського, В. Стефаника. Закінчив Лубенський педагогічний технікум, працював учителем фізики і математики. У 1928 р. через конфлікт з місцевими партійними керівниками виїздить на Північний Кавказ, де вступає до місцевого педагогічного інституту.
   У 1941 р. В. Барка добровольцем іде у народне ополчення. Під час одного з наступів німців у 1942 р. його було тяжко поранено. Попри ризик, за поетом доглядали чужі люди. Німці загрожували покаранням за допомогу пораненим червоноармійцям, а з радянських літаків скидали попередження, що всі, хто залишився в живих після бою з німцями – «зрадники Батьківщини». Василь Барка опинився між двох вогнів і вирішив порвати зі сталінським режимом.
   «Я був радянським патріотом. Я ненавидів сталінщину всіма фібрами душі, диктатуріат. Я вірив в ідеальний образ комунізму… Пішов на фронт, бо вважав, що це мій обов’язок, бо гітлеризм несе нищення народові… Спочатку ми були в народному ополченні. А потім німці так швидко рушили на Кавказ, що нас вивели із казарм народного ополчення і влили в регулярну червоноармійську частину, яка обороняла підступи до Кавказу», – так згадував він ті часи.
   Війна назавжди розлучає Василя Барку з сім’єю. У важкому зимовому переході поет писав вірші, та більшість з них загубилися. Після розгрому нацистів разом з іншими вигнанцями-втікачами письменник здійснив 1000-кілометровий перехід до Аугсбурга в табір «Ділі» (для переміщених осіб). Ночував у ящику, терпів незгоди. Там поет почав перший прозовий роман «Рай», який вийшов у Нью-Йорку в 1953 році.
   Василь Барка був переконаний, що так, як судили німецьких фашистів, мають судити і комуністичний режим більшовиків.
   У 1950 році переїхав до Америки, де працював над історією української літератури. У 1958–1961 роках Василь Барка писав роман «Жовтий князь», у якому розповів про жахіття Голодомору 1932–1933 років. За словами його сучасниці Віри Мелешко, він одним із перших заговорив про Голодомор як явище на українських землях.
   На одну з річниць цієї дати Василь Барка виступив із відкритим листом, у якому намагався збурити світ, Україну і СРСР, щоб вони теж відгукнулися на цю подію. Але у світі такі виступи були, а в «Совєтському» Союзі – повне мовчання, – згадувала Віра Анатоліївна.
   У далекому 1958 р. йому до рук потрапив зшиток, у якому людина фіксувала моменти голоду, що вона переживала. Тоді Барка вирішив написати про це у художній формі. Спочатку твір виходив у нього дуже художнім. Згодом Василь вирішив подати матеріал так, щоб цей його доробок слугував документом-свідченням у суді.
   Василь Барка стверджував: наслідки голоду страшні. Найперше він показав, що це справді геноцид і планомірне нищення нації. І доводив, що голод передається на генному рівні й вселяє людині почуття страху.
   Усе своє довге життя Василь Барка прожив у самотині – в білому чернецтві, яке прийняв усвідомлено в надії «відновити образ Христа Спасителя в українській літературі», та присвятив свої труди духовні письменництву. Вершиною його творчої Голгофи є 25-томник творів.
   Помер Василь Барка у Глен Спей (українському поселенні неподалік від Нью-Йорка) 11 квітня 2003 року в 95 років. Український інститут національної пам’яті у листопаді 2016 р. вніс його ім’я до проекту «Незламні», як людини, що пройшла через страшні 1932–1933 рр. та змогла реалізувати себе. А 2018 р. у Києві перейменовано вулицю О. Горовиця на честь Василя Барки.
   Василь Барка – автор визнаний. Його романи видавало відоме французьке видавництво «Галлімар». Його твори повільно повертаються в Україну – йдуть без спонсорів, без популяризаторів. Але читач в Україні передчуває: пора Барки наближується. Бо в нинішньому духовному пробудженні бракує передусім мудрого і просвітленого правдивого слова Василя Барки.

 

Інформаційно-бібліографічний відділ
Бібліографічний огляд літератури

 

image

   Барка В. Апостоли : поезії / Василь Барка – Авґсбург : МУР, 1946. – 47 с. – [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.] – Режим доступу : https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/553/file.pdf


   "Світ, що стоїть в центрі Барчиних віршів, – писав Ю. Шевельов, – традиційний світ української патріархальності. Складники природи і складники людського існування гармонійно поєднані в ньому. Вони невіддільні одні від одних. Вони вічні в своїй сполученості, позаепохальні, понадісторичні. Не дивно, що поет шукає засобів змалювати їх у нашій престарій традиції.
   Дума, євангельська традиція, Шевченко, ранній Тичина – ось головні вчителі і джерела поезії Барки".

02

   Барка В. Білий світ : поезії / Василь Барка. – Мюнхен : Українська Трибуна, 1947. – 179 с. – Режим доступу: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/1196/file.pdf


   Тематика цієї збірки широка й різногранна. Це, по суті, цілий світ людини, «освічений добром», як відмітив Богдан Рубчак. Одне з головних місць займає тут природа. Але в Барчиному трактуванні природи часто виринає відчуття тимчасовости тієї природи і тимчасовости людини в природі. Тільки вищі, понадприродні сфери – вічні. Найчастіше поет звертається до сільської природи і сільських краєвидів життя, які одночасно являються спадщиною прадавніх віків і найціннішою ознакою сучасності. Багато місця займають ще у цій збірці повоєнні мотиви кривди, страждання, сліз та нелюдяності.

03

   Барка В. Вершник неба : есе / Василь Барка. – Львів : Свічадо, 1998. – 152 с. – Режим доступу: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/1536/file.pdf


   Збірка невеликих релігійно-філософських есеїв.
   Зміст: "Господь віків і сердець", "Уділ Закхея", "Ключ до життя: тимчасового і вічного", "Що єсть істина", Будівничі науки і релігії", "Будинок на піску і на камені", "Сокровенний образ", "Духовний послух", "Жона, одягнута в сонце", "Три царі", "Причастя", "Самопожертва агнця", "Свідки Голготи", "Радість Пасхи", "Божественна літургія", "Корона празників".

04

   Барка В. Жовтий князь : роман / Василь Барка ; передм. М. Жулинського. – Київ : Дніпро, 1991. – 266 с.


   Твір змальовує події в українському селі під час голодомору 1932–1933 рр. В основу роману лягли спогади земляка письменника, який описав долю близької йому родини. Василь Барка показав усьому світові жахливу правду про тоталітарну радянську систему, що нищила на своєму шляху все світле та гуманне. Письменник торкнувся багатьох болючих проблем української нації та поневоленої України.

05

   Барка В. Кавказ : драматична поема : у 2-х т. / Василь Барка. – Київ : Кобза, 1993.
Т. 1. – 1034 с.
Т. 2. – 789 с.


   Драматичну поему в двох томах «Кавказ» Василь Барка вважав найголовнішими у своєму художньому доробку. У творі письменник передбачив розвал СРСР.

06

   Барка В. Лірник : вибрані поезії / Василь Барка. – Нью-Йорк : Видавництво Нью-Йоркської Групи, 1968. – 307 с. – Режим доступу: https://diasporiana.org.ua/poeziya/5332-barka-v-lirnik/


   У 1968 р. вийшла поетична збірка „Лірник” (відповідно до естетичних традицій „Нью-Йоркської школи”).
   Баркові поезії, віршовані романи нелегкі для читацького сприйняття. Їхній зміст наповнений містичними елементами, релігійною символікою, потребує підготовки для рівноправного діалогу з поетом.

07

   Барка В. Океан : лірика / В. Барка. – 2-ге вид.– Нью-Йорк : Слово, 1979. – 284 с.


   Який же основний образ і тема «Океану» Василя Барки? Це тема людини, що її розділив Атлантичний океан від праматериної землі і коханої дівчини, тема людини, що всією силою своєї душі та уяви хоче знову з’єднатися з утраченим світом. Із великою поетичною силою змалював Барка океан біля Нью-Йорка з його берегами, острівцями й чайками. Океан липневий і листопадовий, вранішній і вечірній, тихий і буряний, безмежний, як всесвіт, і мікроскопічний, коли він грає в маленькому закутку мушлі.
   І скрізь сині води океану проступають тут же, мов складова частина океанської всеобіймаючої стихії, вікно і вишитий рукав коханої, і тополя в далекій Україні. Так, Україна живе в «Океані» Барки: фізично – це океан нью-йоркський, духовно – це океан український.

08

   Барка В. Правда Кобзаря / Василь Барка. – Нью-Йорк : Пролог, 1961. – 288 c. – Режим доступу:
https://diasporiana.org.ua/ideologiya/202-barka-v-pravda-kobzarya/


   Про життя і творчість Т. Г. Шевченка.
   «Проти привиду темного, який, на проголошення Маркса і Енґельса, “бродить по Европі”, загрожуючи революційною помстою і диктатурою всім, – ось, ніби світлий з’явець проти нього, через кордони країн і декади новочасся переходить досвітня постать поета, колишнього кріпака, що визволився: віщує всім добро і правду, братерство і волю. Але в століття від свого народження Шевченко, поет невмирущий, поволі знов потрапляє в кріпаччину, гіршу, ніж була до викуплення, і ніж тюрма фізична. Друга неволя поета – духовна: в царстві червоної пітьми Леніна, в світоглядовій в’язниці, яку вибудували, мов ідеологічну каторгу, Сталін і його переємці.»

09

   Барка В. К. Рай : роман / Василь Барка ; худож.-оформл. Є. В. Вдовиченко. – Харків : Фоліо, 2009. – 348 с.


   У основі роману – автобіографічні спомини самого автора. Головний герой – професор слов’янської філології Антон Никандрович Споданейко, внутрішнє життя якого, цінності та думки близькі письменникові. Розповідаючи всього про дві доби життя пересічних українців (20 і 21 червня 1941-го) в умовах сталінського режиму, В. Барка спростовує міф про нього як земний рай. Автор показує, як, за формулою Достоєвського, «диявол з Богом борються, а поле бою – серця людей».

10

   Барка В. К. Спокутник і ключі землі : роман-притча / Василь Барка. – Київ : Орій, 1992. – 428 с.


   Роман «Спокутник і ключі землі» – твір про життя українських емігрантів у США, їх намагання вжитися в нове суспільство та духовні пошуки українців у період кризи моральних цінностей у світі. Розвиток сюжету твору визначається проблемою вибору між матеріальним і духовним, між досягненням соціального добробуту та пошуком ціннісних орієнтирів.

11

   Барка В. Хліборобський Орфей, або клярнетизм / Василь Барка.– Мюнхен : Нью-Йорк : Сучасність, 1961. – 87 с. – Режим доступу: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/2982/file.pdf


   Літературознавчі дослідження та есе.

12

   Жулинський М. Г. Високий світоч віри : голодомори в Україні та роман В. Барки "Жовтий князь" / М. Г. Жулинський. – Київ : Педагогічна преса, 2003. – 56 с. – (Бібліотека вчителя-словесника).


   В дослідженні поєднуються літературознавчий аналіз складного художнього твору "Жовтий князь" Василя Барки та ретельно дібраний і глибоко осмислений документальний історичний матеріал.

 

Огляд підготувала І. В. Беновська

липень 2023 р., 12 джерел

Додати коментар


Ресурси ТНПУ

Міністерство освіти і науки України

Всеукраїнські ресурси

Світові бази даних

Наукометрія

Бібліотеки України