Наукова бібліотека ТНПУ — «Літературний храм Валерія Шевчука» (до 85-річчя від дня народження українського прозаїка, літературознавця, перекладача)

«Літературний храм Валерія Шевчука»

(до 85-річчя від дня народження українського прозаїка, літературознавця, перекладача)

«Моя доля, як митця, не складалася безхмарно, але я ніколи на неї не нарікав. Ніколи не шукав слави для себе, але шукав слави для народу свого і своєї літератури. Зрештою, я й полюбив народ свій через те, що він був упосліджений, гнаний, битий і обкрадений».

(В. Шевчук)

Валерій Олександрович Шевчук – український письменник-шістдесятник, майстер психологічної і готичної прози, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного бароко, який вніс відчутний внесок у розвиток рідної культури та мови.

Валерій Шевчук – подиву гідний взірець сучасного подвижництваа на терені української літератури, культури та історії. Мало яка державна культурна інституція може похвалитися таким кількісним, різноплановим та якісним доробком. Варто звернути увагу на мотиви і погляди автора, які допомагають не тільки познайомитися з ним, але і краще, глибше зрозуміти його твори. Він не шукає всенародної слави чи визнання, він не бажає популярності як такої, як каже він сам, його творчість покликана пробудити почуття в читачі і зробити його трохи краще, сміливіше, свідоміше.

Ще з дитинства письменник захоплювався літературою і любив читання. Валерій Шевчук обрав своїм основним жанром роботи готичну прозу, а також психологічний напрямок.

Пройшовши суворі часи радянських заборон, будучи очевидцем і учасником подій 60-х, коли багато письменників робили спроби відродити національну свідомість, Валерій зумів не лише зберегти внутрішній вогонь, а й передати його своїм читачам.

Серед найвідоміших творів письменника – «Серед тижня» (1967), «Набережна 12» (1968), «Крик півня на світанку» (1979), «На полі смиренному» (1982), «Дім на горі» (1983), «Три листки за вікном» (1986), «Мисленне дерево» (1986), «Птахи з невидимого острова» (1989), «Мор» (1989), «Дзиґар одвічний» (1990), «Панна квітів» (1990, збірка казок), «Стежка в траві. Житомирська сага» (у двох томах, 1994), «У череві апокаліптичного звіра» (1995), «Око Прірви» (1996), «Жінка-змія» (1998), «Срібне молоко» (2002), «Тіні зникомі. Сімейна хроніка» (2002), «Козацька держава: етюди до історії українського державотворення» (1995), «Муза Роксоланська: українська література XVI–XVIII ст. У 2-х книгах» (2005), «Пізнаний і непізнаний Сфінкс. Григорій Сковорода сучасними очима» (2008) та ін.

Упорядник та перекладач на сучасну літературну мову збірок любовної лірики XVI–XIX ст. «Пісні Купідона» (1984) та героїчної поезії Х–IX ст. «Марсове поле». У 2-х книгах (1989), «Літопису Самійла Величка» . У 2-х томах (1991) та ін.

Валерій Шевчук – почесний професор Києво-Могилянської академії та Львівського університету, лауреат Шевченківської премії, премії Фундації Антоновичів та численних літературних премій. Заслужений діяч польської культури. Твори письменника перекладено 22 мовами світу.

У своїх працях він приділяв увагу дослідженням періоду "українського бароко", забутої культури, яка була захована в часи тоталітарного режиму і про яку рідко згадували. Можна сміливо говорити про його вагомий внесок, сприянню українського відродження.

Відділ комплектування фонду

та інформаційно-бібліографічної роботи

Бібліографічний огляд літератури

	Шевчук В. О. Дім на горі : роман-балада / В. О. Шевчук ; післясл. М. Г. Жулинського. – Київ : Рад. письменник, 1983. – 487 с. «Дім на горі» – роман Валерія Шевчука, що є одним із найбільш знакових творів химерної прози. Твір, побудований з двох частин: повісті-преамбули і циклу «Голос трави» з тринадцяти новел. Цікаво, що новел саме тринадцять: містична тканина твору дає підстави говорити про невипадкову наявність цього магічного числа. Ірреальні мотиви з`являються ще в повісті-преамбулі. Образи жінок, що мешкають у Домі на горі, виписані цілком реалістично, традиційними прийомами і засобами характеротворення. Та міф-легенда, який перетворюється на циклічно повторюваний магічний обряд, пронизує жіночі образи ореолом таємничості.
	Шевчук В. О. Мисленне дерево : роман-есе про давній Київ / В. О. Шевчук ; ред. В. П. Бусол. – Київ : Молодь, 1992. – 360 с. – (Пошук). Роман-есе «Мисленне дерево» – твір-роздум про таємничі сторінки культурної історії Києва як серця землі давньоруської та української. Автор намагається по-своєму прочитати відомі факти і легенди, зв’язані з походженням міста і з його засновниками, простежити витоки і сліди найдавнішого східнослов’янського поетичного епосу, робить спробу відтворити культурне обличчя Києва і південноруської землі, доказує, що й до прийняття християнства тут була й розвинена культура, і навіть письмо, дещо християнство запозичило, а дещо знищило. Цей твір про перших київських князів: Кия, його походження, діяння, участь у Троянській війні; Святослава, його життя, державницьку політику. Книга буде корисна й цікава всім, хто захоплюється історією української і східнослов'янської культур.
	Шевчук В. О. На березі часу. Мій Житомир. Хата і рід : автобіографічна повість-есе / В. О. Шевчук. – Львів : Сполом, 2007. – 384 с. У творі Валерій Шевчук воскрешає майже забутий жанр родинних хронік, який особливо був розвинений у XVIII–XIX століттях, і в чистому вигляді, бо існують ще родинні (чи сімейні) хроніки як різновид роману. Тут же на документальній основі: спогадах особистих та інших людей, листах, переказах та ін. відтворено історію роду, який подарував світові двох українських письменників – Анатолія та Валерія Шевчуків (перший був задіяний і в національно-визвольному русі 60-х років XX ст.). Автор мав за мету найдокладніше й найправдивіше описати звичайний рід із житомирського простолюду, подаючи в живих образах кожного із Шевчуків та Малецьких, яких він ще застав, водночас зібравши посильно й факти про життя-буття й давніших сво'іх предків, наскільки сягає родова пам’ять чи дозволяють це вчинити документальні матеріали. Книгу написано сердечно і яскраво більш художнім як науковим викладом, і має вона й той інтерес, що ніхто з українських письменників подібного соціумного середовища не описував.
	Шевчук В. О. На березі часу. Ті, котрі поруч: спогади про митців і вчених / В. О. Шевчук. – Київ : Либідь, 2017–2022. – 576 с. У цій книзі автор згадує про вчених та митців, з якими перебував у дружніх взаєминах або ділових стосунках. Оповідь залучає спогадовий матеріал від 60-х років минулого століття і до сьогодення із безліччю маловідомих фактів та великим документальним супроводом. Читач по-новому відкриє для себе імена художника Опанаса Заливахи, актора Святослава Максимчука, режисера Григорія Шумейка, вченого Григорія Нудьги та ін. Для широкого кола читачів.
	Шевчук В. О. На березі часу. Ті, котрі поруч. Спогади про сучасників / В. О. Шевчук. – Львів : Сполом, 2007. – 384 с. Твір є черговою ланкою спогадового циклу «На березі часу». У ній автор подає есеї, де докладно описує літературне середовище 1960–1980-х років, у якому йому довелося обертатися. Це житейські історії про людей, які впливали на події в країні, її долю та історію. У першій частині йдеться про письменників-передшістдесятників (П. Тичина, М. Лукаш, Б. Антоненко-Давидович, П. Загребельний та ін.), у другій – про літераторів покоління, до якого належав автор, – шістдесятників (Є. Гуцало, В. Дрозд, Г. Тютюнник, І. Дзюба та ін.). Цінність видання полягає не тільки у жваво написаних мемуарах, а й у поданих документальних матеріялах, що стануть у пригоді дослідникам феномену українського шістдесятництва.
	Шевчук В. О. На полі смиренному, або ж Новий синаксар Київський, писаний грішним Семеном-затворником святого Печерського монастиря : роман / В. О. Шевчук ; післям. Л. Новиченка. – Київ : Дніпро, 1983. – 191 с. – (Романи й повісті ; № 2). У романі-притчі «На полі смиренному» простежено епоху молодого українського християнства в його протиборстві з язичництвом на тлі болісних суперечностей між церковними догмами і реальним життям. Роман – своєрідна психологічна переробка відомої літературної пам’ятки Київської Русі – «Києво-Печерського патерика». Життя ченців Києво-Печерської лаври автор подає як модель тоталітарного суспільства. Три повісті – "Птахи з невидимого острова", "Сповідь", "Мор", об'єднані в філософський цикл, написано в жанрі історичної фантастики. Дивовижні пригоди героїв реалістично врощені в достеменну історичну атмосферу XVII та XVII ст.
	Шевчук В. О. "Панна квітів" та інші казки / В. О. Шевчук ; іл. Є. Рудюк. – Тернопіль : Богдан, 2015. – 256 с. – (Богданова шкільна наука). Книжка відомого українського письменника Валерія Шевчука "Панна квітів" складена з казок, написаних для дітей за допомогою донечок автора. До збірки увійшли такі надзвичайно цікаві, самобутні та химерні казочки, як: "Золотий стіл", "Чотири сестри", "Місто без квітів", "Бігунець та котило", "Панна квітів", "Дівчинка, котра шукала маму". Сподіваємось, ці чудові казкові історії з їх дивовижними героями не залишать байдужими жодного маленького читача.
	Шевчук В. О. Птахи з невидимого острова : роман, повісті / В. О. Шевчук. – Київ. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. – 384 с. Три повісті – "Птахи з невидимого острова", "Сповідь", "Мор", об'єднані в філософський цикл – написано в жанрі історичної фантастики. Дивовижні пригоди героїв реалістично врощені в достеменну історичну атмосферу XVII ст. Основний твір цієї збірки – це антиутопічний роман, в якому сконструйовано абсурдний світ, до якого потрапляє втікач Олізар. Герой змушений жити у замку, як невільник, проте в нього жевріє бунтівна іскра.
	Шевчук В. О. Сон сподіваної віри : готично-притчева проза / В. О. Шевчук. – Львів : Піраміда, 2007. – 416 с. Нова книга Валерія Шевчука – тематичний збірник оповідань та повістей, написаних із використанням притчевої та Готичної поетики, часом ужитих у класичному вигляді, а часом модельованої в алегоричні твори з поглибленим мислительним наповненням. Особливістю книги є те, що вона писалася автором, починаючи з початків літературної творчості, впродовж усього її часового простору дотепер. Оповідання та повісті цього типу ніколи досі не виходили книжковим виданням (за винятком «Жінки-змії») і складають окремий блок у творчості письменника.
	Шевчук В. О. Срібне молоко : роман / В. О. Шевчук. – Київ : Книжник, 2002. – 192 с. Цей роман Валерія Шевчука, дія якого відбувається наприкінці XVII століття, вибудований нетрадиційно, у формі барокової трагікомедії. Смішне й печальне, високе й низьке, мислительне й розважальне, реальне й фантастичне сплелися в цьому лексично багатому, сюжетно динамічному творі, головним героєм якого постає мандрований дяк-учитель, автор славетної пісні про комара та муху – своєрідний анти-Дон-Жуан.
	Шевчук В. О. Три листки за вікном : роман-триптих / В. О. Шевчук. – Київ : Рад. письменник, 1986. – 588 с. «Три листки за вікном» – це химерна й захоплива таємничо-детективна історія трьох поколінь Турчиновських, яка бере початок у далекому XVII столітті. Твір написаний у жанрі історичної белетристики. Цей роман справедливо вважають чи не найбільш видатним твором Валерія Шевчука. Саме за цей роман письменник удостоєний двох найпрестижніших премій – Шевченківської премії та премії Фундації Антоновичів.
	Шевчук В. О. Дорога в тисячу років : роздуми, статті, есе / В. О. Шевчук. – Київ : Рад. Письменни, 1990. – 411 с. Зі сторінок цієї книги з глибини віків долине до читача відлуння подій, змальованих у “Повісті врем'яних лт”, постануть шляхи, що ними простувала українська поезія від ХІ століття. Читач знайде тут оповідь про Київську академію, письменників України XVI–XVIII ст. (С. Кленовича, І. Вишенського, І. Прокоповича, Г. Сковороду), про загадки літопису Самійла Величка. Цікаві статті присвячено творчості Т. Шевченка, М. Костомарова, А. Кримського, В. Горленка, М. Філянського, В. Свідзинського. Книга закінчується спогадами про Б. Тена, В. Земляка, Григора Тютюнника.
	Шевчук В. О. Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення XVI–XVIII ст. : у 2 кн. Кн. 1 / В. О. Шевчук. – Київ : Грамота, 2007. – 720 с. У виданні репрезентується ціла епоха нашої державності, а саме – віхи, становлення та руйнація Козацької держави, механізм її творення та складнощі цього процесу. Автор будує свою систему розмислів на аналізі державно-правових актів, договорів гетьманів із державами, а також на літературних джерелах – вишуканих зразках поетичного мистецтва. Згадуються мільйонні жертви, принесені на вівтар боротьби за волю й незалежність, котра тривала від повстання Северина Наливайка в кінці XVI століття й по Коліївщину 1768 р. Особлива увага приділена міжконфесійному становленню та діяльності гетьманів-державотворців. Книга доповнена рідкісним ілюстративним матеріялом. Книга доповнена рідкісним ілюстративним матеріалом Видання розраховане на спеціалістів та широке коло читачів.
	Шевчук В. О. Козацька держава : етюди до історії українського державотворення. : у 2 кн. Кн. 2 / В. О. Шевчук ; ред. М. Т. Максименко. – Київ : Абрис, 1995. – 392 с. У другій книзі видання автор акцентує увагу на спробах врятувати українську державність, зокрема на орієнтаційних ідеях Богдана Хмельницького, боротьбі Пилипа Орлика, Івана Скоропадського та Павла Полуботка за збереження Козацької держави, яка, попри всі зусилля, була приречена на швидку загибель. Автор будує свою систему роздумів на аналізі державно-правових актів, договорів гетьманів із державами, а також на літературних джерелах – вишуканих зразках поетичного мистецтва. Окрема увага приділена «Історії русів» як одній з найвизначніших пам’яток національної самооборони. Книга доповнена рідкісним ілюстративним матеріалом.
	Шевчук В. О. Короткі українські регіональні літописи / В. О. Шевчук. – Київ : Кліо, 2016. – 446 с. Книга «Короткі українські регіональні літописи» вперше в історії української історіографії збирає під спільною обкладинкою серію пам’яток із літописів, хронічок, компіляцій та реєстрів, складених у XVI–XIX століттях як у значних культурних центрах України, так і розкиданих по її території, через що називаємо їх регіональними. Частину історичного матеріалу автори запозичували із літописних зведень, а частину творили самостійно. Імена укладачів бувають і відомі, і невідомі. Отже, видання ніби своєрідна історія України, зведена з різних чинників. І в цьому особлива її вартість як істотного джерела нашого минулого, вельми різноманітного фактологічно. Для науковців та студентів-істориків, етнологів, релігієзнавців, фольклористів, а також тих, хто цікавиться старовиною.
	Шевчук В. О. Муза Роксоланська : українська література ХVІ–ХVІІІ століть: у 2 кн. Кн. 1. Ренесанс. Раннє бароко / В. О. Шевчук. – Київ : Либідь, 2004. – 400 с. Праця Валерія Шевчука «Муза Роксоланська» – це авторська історія давньої української літератури, створена письменником і перекладачем пам’яток старого письменства сучасною мовою. У книзі першій, що охоплює період XVI – першої половини XVII ст. і розглядає літературу України у складі Речі Посполитої, простежується проникнення на наші терени ренесансових літературних форм, а також поєднання поетики Середньовіччя та Ренесансу.
	Шевчук В. О. Муза Роксоланська : українська література ХVІ–ХVІІІ століть: у 2 кн. Кн. 2. Розвинене бароко. Пізнє бароко / В. О. Шевчук. – Київ : Либідь, 2004. – 728 с. Друга книга оригінального дослідження фактично є історією літератури Козацької держави й охоплює другу половину ХVII ст., яку автор розглядає як період розвиненого бароко, і XVIII ст. – період пізнього бароко. Аналізуючи цей напрочуд своєрідний відтинок історії української літератури, автор вписує твори в життя, проблеми і складнощі становлення Козацької держави. Читач переконається, що література тієї доби аж зовсім не була схоластичною, твореною у відриві від життя, а навпаки, найчастіше з ним пов’язана. Досі так широко і в такому розрізі література вказаної доби не розглядалася. Для викладачів, студентів-філологів, учителів та широкого читацького загалу.
	Шевчук В. О. Національна ідея в Україні, зокрема національно-визвольна, та її подвижники : історичний нарис / В. О. Шевчук. – Київ : МАУП, 2006. – 270 с. – (Бібліотека журналу "Персонал"). В історичному нарисі автор робить спробу проглянути процес зародження, становлення і утворення української національної ідеї, що було супряжено із становленням перших державних формацій в Україні, з їхнім виростом у могутню Київську державу, яка знайшла нову форму в Галицько-Волинському королівстві й удільну в Литовсько-Руській державі, а після їхнього занепаду – в боротьбі за відновлення Української держави, що втілилося в Гетьманщині, а по тому – у формі Духовної (Горньої) республіки. Це й дало змогу українцям піднятися у XX ст. на новий національно-визвольний чин із створенням державних формацій – цей довгий процес вивершився з проголошенням незалежної України у 1991 році. Автор оприлюднив новий чи маловідомий документальний матеріял, що підтверджує думку: українці, керовані національною ідеєю, ніколи не переставали боротися за свою самодостатність. Для широкого кола читачів.
	Городнюк Н. А. Знаки необарокової культури Валерія Шевчука: компаративні аспекти / Н. А. Городнюк. – Київ : Твім Інтер, 2006. – 216 с. У виданні зроблено спробу аналізу творчості Валерія Шевчука в категоріях мови культури на зіткненні підходів літературознавства і культурології у контексті типологічних явищ світової літератури. Вперше об’єктом спеціального дослідження постають окремі семіотичні утворення – знаки культури – образи, що набувають знакових характеристик у небероковій парадигмі: слово, книга, сад, бібліотека, околиця. Автором виявлено художні кореляти основних небарокових знаків культури письменника, розглянуто їх генезу та специфіку порівняно із західними версіями Х. Л. Борхеса, У. Еко, М. Панича.
	Переломова О. С. Ідіостиль Валерія Шевчука : монографія / О. С. Переломова. – Суми : СумДУ, 2010. – 138 с. Постать письменника Валерія Шевчука в контексті літературного процесу є знаковою. Багата й оригінальна мова творів В. Шевчука стала предметом наукового дослідження автора монографії, окремі розділи якої присвячено дослідженню слів-символів у художніх текстах письменника як домінантів його творчості, а також дослідженню взаємодії різних шарів лексики: співвідношенню стилістично- нейтральної та маркованої лексики, висвітленню функцій книжної лексики, діалектизмів та розмовно-просторічних елементів. У монографії приділено значну увагу особливостям індивідуального словотворення. Показано, що індивідуальні новотвори дають можливість письменникові вносити додаткові відтінки семантики, зміщувати смислові акценти контекстів. Книга буде корисною для тих, хто цікавиться проблемами стилістики, зокрема стилем художньої літератури і передусім творчістю Валерія Шевчука.
	Тарнашинська Л. Б. Художня галактика Валерія Шевчука : постать сучасного українського письменника на тлі західноєвропейської літератури / Л. Б. Тарнашинська ; Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка НАН України ; відп. ред. М. П. Кодак. – Київ : Видавництво ім. О. Теліги, 2001. – 224 с. Розглядаючи прозу сучасного українського письменника в координатах світової, насамперед європейської літератури, авторка простежує засоби творення Шевчукової художньої галактики - витвореного його уявою художнього універсуму як моделі дійсності. В центрі уваги - застосування прозаїком барокових компонентів універсальної картини світу, витворення "паралельної дійсності" у просторі притчі, буттєвий пласт поетики як віддзеркалення екзистенціалізму. Дослідниця простежує шлях Шевчукового героя від екзистенційної естетики абсурду - через "естетику протистояння" - лометафоричного закону піраміди. Для літературознавців, викладачів студентів та аспірантів, усіх, хто цікавиться українською літературою ХХ ст. та порівняльним літературознавством.