«Корифей українського Театру»
(180 років із дня народження Івана Карпенка-Карого
(справжнє прізвище Тобілевич) (1845–1907),
письменника, драматурга, актора, режисера)
«Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене»
/ І. Карпенко-Карий /
Іван Карпенко-Карий – класик української літератури, відомий драматург, актор та один із корифеїв українського побутового театру, автор п'єс, які регулярно ставлять на сценах театрів протягом багатьох років. Твори Карпенка-Карого залишаються актуальними і сьогодні, адже автор наочно показує як загальнолюдські цінності впливають на внутрішній світ кожного з нас.
Видатний драматург, актор, режисер, один із основоположників українського професіонального театру, Іван Карпович Тобілевич належить до тих славних діячів вітчизняної культури, якими пишається наш народ. Продовжуючи традиції Т. Шевченка, він відіграв велику роль у боротьбі за реалізм, народність, ідейність української літератури й театрального мистецтва.
29 вересня виповнюється 180 років від дня народження Івана Карповича Карпенка-Карого (Тобілевича) – українського драматурга і театрального діяча.
Письменник народився в невеликому селі Арсенівка. Батько Івана був збіднілим дворянином, а мати простою селянкою. Сім'я жила досить скромно, тому батькам довелося обмежити освіту сина школою. Вже в чотирнадцять років Іван пішов працювати. Майже двадцять років він прослужив у всіляких канцеляріях. За цей час він пройшов шлях від простого писаря до секретаря в міському поліцейському управлінні. Карпенко-Карий завжди дуже любив читати. У юному віці він зачитувався творами Герцена, Вольтера, Дідро, Руссо, економічними трактатами Мілля та Бокля, а також роботами соціологів та філософів. А після переїзду до Херсону, під впливом колишнього учасника Кирило-Мефодіївського товариства, познайомився з творчістю Островського та Шекспіра.
Перші художні твори Карпенка-Карого були видані в журналі «Рада» на початку 1880 року. Автор активно поєднував свою суспільно-політичну та творчу діяльність. Підтвердженням тому служить той факт, що своє перше оповідання «Новобранец» та драму «Бурлака» він подавав на обговорення нелегального літературного гуртка. Саме за участь в цьому гуртку Карпенко-Карого було відправлено на заслання до Новочеркаська. Там він працював ковалем та навіть відкрив палітурну майстерню. Однак незважаючи ні на що, він все одно продовжував писати свої твори. Його твори «Мартин Боруля», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Хазяїн», «Сто тисяч» та інші, наочно показують, як людська заздрість та дріб'язковість знищують все те хороше та добре, що є в кожному з нас. У своїх творах він також показував спосіб життя різних соціальних верств суспільства та демонстрував, наскільки різним може бути їхнє мислення. В Україну Карпенко-Карий повернувся тільки у 1887 році, проте ще рік він перебував під постійним наглядом поліції на хуторі «Надія». У 1906 році письменник серйозно захворів та відправився на лікування до Берліна. 15 вересня 1907 року Карпенко-Карого не стало. Похований він був на хуторі« Надія».
Творчість Карпенка-Карого підсумувала розвиток української драматургії нового часу, піднявши її ідейно-художній рівень. Тематика і жанрове багатство, світогляд. універсалізм письменника забезпечили глибину думки, цілісність багатограність картини життя України упродовж кількох століть. 1945 р. з нагоди 100-річчя від дня народж. Карпенка-Карого його ім’я присвоєно Київському інституту театрального мистецтва (нині Київський університет театру, кіно і телебачення); встановлено пам’ятник на його могилі.
Драматургічна спадщина Карпенка-Карого – це вищий ступінь в розвитку української літератури.
Час, який відділяє нас від Карпенка-Карого, показав, що його літературна спадщина і сьогодні зберегла життєву силу й естетичну цінність.
Відділ комплектування фонду та інформаційно-бібліографічної роботи
Бібліографічний огляд літератури
![]() |
Карпенко-Карий І. К. Твори : в 3 т. Т. 1. Драматичні твори / Іван Карпович Карпенко-Карий ; передм. П. М. Киричка ; упоряд. П. М. Киричка, Л. Ф. Стеценка ; приміт. П. М. Киричка. – Київ : Дніпро, 1985. – 437 с. : портр. До першого тому ввійшли кращі п’єси драматурга: «Безталанна», «Наймичка» та соціально-сатиричні комедії «Мартин Боруля», «Сто тисяч» та інші, в яких відображено загострення класових протиріч, ріст сільської буржуазії, перетворення господаря в капіталіста в Україні в другій половині ХІХ століття.
Карпенко-Карий І. К. Твори : в 3 т. Т. 2. Драматичні твори / Іван Карпович Карпенко-Карий ; упоряд. П. М. Киричка, Л. Ф. Стеценка ; приміт. П. М. Киричка. – Київ : Дніпро, 1985. – 348 с. До другого тому ввійшли п’єси історичного характеру, в яких змальовано життя козацтва на Україні в ХVII cт. («Лиха іскра поле спалить і сама щезне», «Над Дніпром», «Сава Чалий», а також комедії: «Паливода ХVIII століття», «Чумаки», «Хазяїн».
Карпенко-Карий І. К. Твори : в 3 т. Т. 3. Драматичні твори. Статті. Листи / Іван Карпович Карпенко-Карий ; упоряд. П. М. Киричка, Л. Ф. Стеценка ; приміт. П. М. Киричка. – Київ : Дніпро, 1985. – 372 с. До третього тому ввійшли комедії «Суєта», «Житейське море», «Новобранець, якими драматург утвердив жанр комедії в українській літературі як канонічну універсальну форму художнього зображення і моделювання найрізноманітніших проявів взаємин між людьми та організації їхнього внутрішнього світу в системі координат загально-людських цінностей. Автор гостро висміює мораль інтелігенції, що втратила «природність» своєї поведінки і відірвалась від народу. |
![]() |
Карпенко-Карий І. Вибрані твори / Іван Карпенко-Карий. – Київ : Yakaboo Publishing, 2023. – 408 с.
До видання ввійшли найвідоміші твори митця, серед яких «Мартин Боруля», «100 тисяч», «Безталанна», «Наймичка», «Хазяїн» та «Сава Чалий». Комедії та трагедії митця – то суцільне задоволення завдяки харизматичним персонажам, динаміці подій і гротескним ситуаціям. |
![]() |
Карпенко-Карий І. К. Вибрані п’єси / Іван Карпович Карпенко-Карий ; вступ. ст. H. І. Падалки. – Київ : Дніпро, 1976. – 301 с. : портр. – (Шкільна бібліотека) До видання ввійшли твори: Наймичка; Безталанна; Мартин Боруля; Сто тисяч; Хазяїн. Ці соціально-побутові п’єси, присвячені темі родинних стосунків. |
![]() |
Карпенко-Карий І. Гандзя : драма з часів Руїни (1663–1687) / Іван Карпенко-Карий ; уклад. Олег Бабенко. – Кіровоград : Центр. укр. вид-во, 2003. – 79 с. : фото, портр. – (Спадщина, що повертається).
Ідейний зміст драми «Ґандзя» – засудження зради своєї вітчизни і народу заради особистої користі, багатства і любові. Карпенко-Карий хотів відтворити не самі події епохи «руїни», а зміст епохи через взаємовідносини людей тієї епохи. |
![]() |
Карпенко-Карий І. К. Драматичні твори / Іван Карпович Карпенко-Карий ; вступ. ст., упоряд. і приміт. Р. Я. Пилипчука ; ред. С. Д. Зубков; АН УРСР. – Київ : Наукова думка, 1989. – 602 с. – (Б-ка укр. літ. Дожовтнева укр. літ.).
До збірки увійшли основні його драматичні твори: Бурлака, Розумний і дурень, Наймичка, Мартин Боруля, Безталанна, Сто тисяч. |
![]() |
Карпенко-Карий І. К. Мартин Боруля / Іван Карпович Карпенко-Карий. – Мультимедійне видавництво Стрельбицького, 2015. – 26 с.
«Мартин Боруля» – сатирично-гумористична п’єса на соціально-побутову тематику. Боруля – заможний селянин, який з усіх сил прагне входити до дворянських кіл. Своїй дочці Марисі він забороняє займатися важкою працею і водитися з простим людом – тепер вона має бути панянкою. Та чи принесуть панські примхи щастя дівчині, яка щиро кохає простого юнака? Етичні цінності проти умовностей та рангів – таким є основний конфлікт п’єси І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля». |
![]() |
Карпенко-Карий І. К. Наймичка. Безталанна. Сава Чалий / Іван Карпович Карпенко-Карий. – Тернопіль : Богдан, 2022. – 226 с.
До видання увійшли вибрані твори: «Наймичка», «Безталанна», «Сава Чалий». У них відтворено життя українського народу та визвольну боротьбу козацтва у другій половині XIX століття. Твори І. Карпенка-Карого і сьогодні не втрачають своєї актуальності. Ці п'єси розповідають про життя простих українців у складний історичний період, коли наша країна була поневолена, а національні проблеми перепліталися із проблемами соціальними в єдиний мертвий вузол. У цих творах автор зосереджується на проблемах національної самосвідомості, національної гідності та боротьбі за волю. |
![]() |
Карпенко-Карий І. К. Сто тисяч / Іван Карпович Карпенко-Карий. – Тернопіль : Богдан, 2024. – 80 с.
У комедії «Сто тисяч» І. Карпенко-Карий висміює хазяїв, для яких багатство стало метою всього життя, а не засобом для існування. Такі люди ладні продати все на світі, навіть щастя власних дітей, аби тільки збільшувати маєтки. Ганяючись за прибутками, Герасим Калитка стає жертвою шахраїв, що грають на його жадобі та отримують від цього великий визиск. Головний герой, Герасим Калитка, заможний селянин, одержимий ідеєю розширення свого господарства та накопичення багатства. Він мріє про купівлю землі і готовий на будь-які хитрощі заради цієї мети. Калитка потрапляє на хитрий шахрайський план: він хоче купити фальшиві гроші, щоб швидко збагатитися, проте його жадібність призводить до трагікомічного фіналу. «Сто тисяч» – це соціально-побутова комедія, яка зберігає свою актуальність і сьогодні. Книга буде цікава всім, хто цінує українську літературу, класичні твори та сатиру на суспільні вади. |
![]() |
Карпенко-Карий І. Хазяїн : драматичні твори / Іван Карпенко-Карий. – Харків : Фоліо, 2006. – 31 с. – (Українська класика).
«Хазяїн» – зла сатира на чоловічу любов до стягання без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання». Головним героєм твору є Терентій Гаврилович Пузир. Він уособлює образ українського капіталіста – землевласника, що виринув на поверхню суспільного… |
![]() |
Дем’янівська Л. Іван Карпенко-Карий (І. К. Тобілевич): життя і творчість : посібник для студ. вузів / Л. Дем’янівська ; голов. ред. М. С. Тимошик. – Київ : Либідь, 1995. – 141 с.
У монографії висвітлено основні віхи життєвого шляху видатного українського драматурга і театрального діяча Івана Карпенка-Карого. Всебічно проаналізовано оригінальні драматичні твори письменника, акцентовано на особливостях їхнього змісту й проблематики, місця й ролі в історико-літературному процесі кінця ХІХ – початку ХХ століття. Для науковців, викладачів вищих навчальних закладів, учителів, студентів та всіх, хто цікавиться питаннями розвитку української класичної драматургії. |
![]() |
Смоленчук М. Хутір Надія: державний заповідник, садиба-музей І. К. Карпенка-Карого (Тобілевича) : нарис / Микола Смоленчук. – Дніпропетровськ : Промінь, 1967. – 20 с. : 6 арк. фото.
“Хутір Надія” – заповідник-музей Івана Карпенка-Карого. Це не просто музей, а справжній культурний та історичний скарб, який розповідає про життя видатного драматурга, актора та одного із засновників українського професійного театру. Тут оживають історія, драматичні сюжети, й велич природи, яка надихала Карпенка-Карого творити. |
![]() |
Спогади про Івана Карпенка-Карого : збірник / уклад., авт. передм., комент. Р. Пилипчука. – Київ : Мистецтво, 1987. – 182 с. : 9 арк. іл.
У книзі зібрано спогади відомих діячів вітчизняної культури про Івана Карповича, його життя, творчу діяльність. Відкривають збірник «Спогади про Бобринець і бобричан» видатного українського драматурга, актора й режисера Марка Кропивницького. Ідеться в них не стільки про самого Івана Тобілевича, як про оточення, ранній період їхнього товаришування, спільних друзів. Ще серед авторів – Панас Саксаганський, Микола Садовський, Софія та Назар Тобілевичі, Григорій Маринич, Євген Кротевич, Прохор Коваленко. |
![]() |
Стеценко Л. Карпенко-Карий (І. К. Тобілевич) : життя і творча діяльність / Л. Стеценко. – Київ : Мистецтво, 1957. – 304 с.
У монографії про життя і творчість класика української драматургії, одного з найвидатніших діячів дожовтневого українського театру читач знайде багато нових, неопублікованих документів. Зупиняючись на аналізі п’єс Карпенка-Карого, автор основну увагу приділяє його ідейно-естетичним поглядам, режисерській і акторській роботі. У додатках до книги надруковано спогади сина письменника – Назара Івановича Тобілевича. |
Огляд підготувала С. Б. Тененьська
Вересень 2025 р., 15 джерел