Сорока П.  Вибрані твори. Т. 1. Поезії, рубаї, вірші, казки та оповідання для дітей / Петро Сорока. – Київ : Український пріоритет, 2020. – 832 с.

   До першого тому запланованого семитомного видання вибраних творів видатного майстра слова, оригінального письменника, поета, прозаїка, літературного критика, талановитого науковця, лавреата міжнародних і всеукраїнських літературно-мистецьких премій Петра Сороки, увійшли поезії зі збірок «Я так люблю» (1991), «Ладан осені» (2011), «Лісові псалми» (2012), «Симфонія Петриківського лісу» (2015), «Де свище Овлур» (2017), «Апокрифи лісу» (2018), духовно-філософські рубаї «Духовний рубаят» (2017), збірки для дітей «Горобці про літо мріють» (1988), «День чудес» (1989), «Пригоди кота Патріка» (2005), «Лісова скарбничка» (2011), «Будьте здорові! (веселі вірші для школярів)» (2012), «Основи здоров'я» (загадки, казки) (2013), «Мандри реп'яшка Чіпа» (2017), «Це було у Дивограді» (2018) та оповідання для дітей.

   Сорока П.  Апокрифи лісу. Кн. 3 / Петро Сорока. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2018. – 208 с.

   Для Петра Сороки джерелом творів стала природа в усій своїй загадковості та мінливості, зі своїми законами і правилами. Він не тільки знав чи не кожну квіточку. Йому була відома мова зела і стебла, мова неба. І хто ще не розучився її розуміти чи хоче вивчити, – для таких, зокрема, «Апокрифи лісу», де «вільні вітри, як опришківські зграї», де «долі, як далі, а далі – безкраї», де «все для любові й земної прослави», де «легко сховати безсмертя у трави».

   Сорока П.  Де свище Овлур? Кн. 3 / Петро Сорока. – Київ : Український пріоритет, 2017. – 208 с.

   "Овлур" – це містичний образ, що символізує природу, ліс, його таємниці та гармонію, як «симфонія лісу», яка розкривається для героя книги.

   Це своєрідне продовження "Симфонії Петриківського лісу", тільки там показано, як краса лісу переломилася крізь призму сприйняття людини старшого віку, тут - двадцятирічного студента-юнака, майбутнього лісничого. розкриваючи світ природи крізь призму світосприйняття, де краса природи осмислюється як досконалість, гармонія та таємниця.

   Сорока  П.  Душа при свічці (Діяріюш Федора Жученка) / Петро Сорока. – Тернопіль : Джура, 2002. – 160 с.

   В основі цього твору – історичні події кінця XVI – поч. ХVІІ століття. Автор по-новому висвітлює драму, що розігралася в Батурині, коли уже літній гетьман Іван Мазепа закохався в юну Мотрю Кочубей.

   Розповідь стилізовано під діяріюш полтавського полковника, в основі якого старовинні перекази, що збереглися в родині Жученків. Герої твору історичні постаті – Самуїл Величко, Василь Кочубей, Іван Жук, його син Тимофій, поети Данило Братковський, Іван Величковський, “зацні козаки” ,згадувані у стародавніх літописах: Юшка Гаврилів, Карпо Матвіївець та інші.

   Сорока П. І.  Жезл і посох / П. І. Сорока. – Київ : Український пріоритет, 2015. – 336 с.

   У цій книзі  – два історичні твори, написані у формі діаріушів, головними персонажами яких виступають Іван Мазепа і Тимофій Бордуляк. На перший погляд, дивне сусідство. Де ті спільні точки дотику, що об'єднують такі відмінні постаті, віддалені в часі на три століття?

   Один – гетьман, чільний політичний діяч, борець за волю України, що кинув виклик російській деспотії, інший – письменник, автор малих жанрових форм, до якого тулиться епітет "тихий", бо все життя прожив у провінційній галицькій глибинці. У першог – володарський жезл, тобто гетьманська булава, а в другого – пастирський посох. Два символи, як два полюси нашої державності. Вони і є отими опорними пунктами, які дозволили авторові подати два твори під дахом однієї обкладинки.

   Сорока П. Ладан осені: вірші / Петро Сорока. – Астон, 2011. – 104 с.

   У мовній тканині творів митця насамперед привертає увагу метафоричне слововживання, точність слова. Це повною мірою стосується і поезій. Сповідальний тон збірки «Ладан осені», через який просвічує кредо самого автора – віра в Бога й гармонія в душі.

   Крім того, поезіям письменника властиві розгорнуті багаточленні метафори, що передають філософське сприйняття минущості життя, радісного і сумного, земного і вічного.

   Поетичний дискурс автора дозволяє зробити  висновок про складність асоціацій, які лежать в основі індивідуально-авторських метафор, розгорнутих метафоричних структур, у яких виявляється інтелектуалізм автора.

   Сорока П. І.  Маленькі секрети щастя і успіху / Петро Сорока. – Вид. 2-ге, змінене і розширене. – Тернопіль : Астон, 2012. – 60 с.

   Цю книжку склали ненав'язливі поради досвідченої людини, яка більшу частину життя присвятила роботі з молоддю. Ці роздуми народилися в розмовах і дискусіях зі студентами, але органічної цілісності набрали на лоні природи, наодинці з деревами, травами, птахами і квітами…

   Жити чужим розумом, чужою мудрістю не будеш. Але що таке власна мудрість, як не зібрана по краплинах мудрість чужа? Автор пропонує прочитати цю книжечку і взяти з неї те, що підійде і зацікавить вас, а отже, зможе знадобитися у повсякденному житті.

   Видання розраховане на школярів старших класів, студентів, вчителів і ширше коло читачів.

   Сорока П.  Одробини : новели реальні та ірреальні / Петро Сорока. – Тернопіль : Богдан, 2019. – 256 с. – (Мала проза України).

   Працюючи над книгою, автор намагався зробити її передусім цікавою, читабельною і художньою. Він називав її то одробинами, то переблисками, то міні-новелами, але справа не в жанровому означенні, а в змісті, в тій енергетиці, яку вона несе.

   Переблиски уяви та напрочуд точні спостереження характеризують цю, довгоочікувану шанувальниками, збірку новел. Читаючи цю книгу – викристалізовуєш душу.

   Сорока П.  Симфонія Петриківського лісу / Петро Сорока. – Київ : Апріорі, 2015. – 312 с.

   Головний герой цієї книги – пейзаж, що владарює нероздільно. Тихі прогулянки первісністю лісу…

   Це своєрідна мандрівка густим лісом як весняної пори, так і в зимову заметіль, восени. Дійових осіб всього двоє – головний герой та його пес. Інші люди представлені епізодично, а от на перший план виходить взаємодія з представниками лісового царства: від дерев і рослин, до пташок, білок, мишей, кажанів і т. д.

   Авторська мова порадує новими, невідомими словами, які проте інтуїтивно зрозумілі та доладно припасовані до тексту розповіді. Структурно дана книга складається з трьох частин. У першій подано міні-повість, хронологічну історію проживання в лісі вказаних героїв та їх враження, пригоди та турботи. У другій – мовиться про ліс, але вже нотатками, уривчасто, без хронологічності – це такий собі записник-щоденник героя з першої частини, який він час від часу писав.

   Рекомендується читати дозовано, на відміну від першої частини, яку можна читати сповна, адже вона найсюжетніша. Третім же блоком подано корпус лірики – досить хороші вірші про природу та сенс життя.

   Це одна із трьох книг авторського циклу, адже ще є «Де свище Овлур» та «Апокрифи лісу».

   Сорока П. І.  Сповідь сатирика: гумор і сатира / П. І. Сорока. – Тернопіль : Редакційно-видавничий відділ управління по пресі, 1990. – 78 с.

   У книжці зібрано низку пародій на твори відомих сучасних прозаїків та поетів, а також класиків української і світової літератури.

   Автор поставив за мету не висміювання недоліків окремих літературних творів, а імітацію стилю того чи іншого письменника.

   Окремий розділ складають гуморески, жарти та іронізми.

   Повість "Мій ворог – Хасан" розповідає про Семипалатинські полігони, де, за радянських часів проводилися випробування атомної зброї. Твір динамічний, напружений і глибоко психологічний. Події розгортаються стрімко і навіть навально, утримуючи читача в нестихаючій напрузі від першої і до останньої сторінки. Оповідання і оддробини (стислі за обсягом новели) – драматичні історії з сучасного і минулого, реалістичні й ірреальні, як їх означує сам автор.

   Сорока П.  Я так люблю : інтимна лірика / Петро Сорока. – Збараж : Медобори, 1991. – 30 с.

   Збірка інтимної лірики Петра Сороки "Я так люблю" розкриває багатогранне духовне життя людини через тонкі відтінки почуттів, настроїв та думок, занурюючи читача у світ любові, переживань та внутрішніх роздумів, що характерно для інтимної поезії. Це невелике видання, що зосереджене на нюансах людських емоцій, переданих через ліричні вірші

   Сорока П. Знак серця : денники 2008 року / П. Сорока. – Тернопіль : Астон, 2009. – 248 с.

   «Денники просякнуті стриманим щемом любові до людей і своєї землі… Інтроверсійні денники розкривають випробування душі на шляху до Бога, «Оддробини» – випробування Божих людей долею; літературний денник – випробування творчої людини талантом…»

   Сорока П.  На захід від спадаючого сонця : денникова проза / Петро Сорока. – Тернопіль : Тайп, 2011. – 216 с.

   Це збірка філософської прози, що містить роздуми про життя, душу, смерть, що випливає з цитати про «стан душі». Книга торкається теми сенсу буття, mortality, і того, що лежить поза межами нашого видимого світу, як це відображено у назві «На захід від спадаючого сонця».

   Сорока П.  Найкраще помирати в понеділок : денники 2001 р. / Петро Сорока. – Тернопіль : Джура, 2002. – 172 с.

   Це третя книга художніх денників-нічників Петра Сороки (дві попередні «Сповідь сльозою» (2000), «Пам’яті навперейми» (2001), що розкриває складний внутрішній світ людини наприпочатку нового тисячоліття.

   Це книга роздумів, візій, ілюзій і подій, що залишають неперебутній слід в душі митця.

   Сорока П.  Натщесерце : денники 2009 р. / Петро Сорока. – Тернопіль : Астон, 2009. – 163 с.

   «Денники» – сповідальна проза у міні-новелах – унікальне явище в українській літературі. Їх хочеться читати так, як пити джерельну воду. Бо в них невидиме світло добра, любові, сутність нашого буття… Це якесь неперебуте диво, свято, на якому всім спраглим до щирого слова, всім, хто прагне до досконалості й гармонії, стає невимовно легко і втішно на душі. Зникає відчуття самотності».

   Сорока П. Пам’яті навперейми / Петро Сорока. – Тернопіль : Джура, 2001. – 104 с.

   Ці нотатки народжувалися протягом 2000 року без певної системи і без якогось визначального плану. Звичайно, це насамперед книга про себе, у ній багато сповідального, переломленого крізь призму сльози, тут відбита моя душа автора, спіймані у щасливу хвилину думки і сподівання. А ще візи, медитації, алюзії – все, чим наповнене життя кожної людини. Подекуди вкраплено фрагменти листів відомих письменників, поетів, видавців, просто небуденних людей, доцільність чого доводити нетреба. Можливо, непозбавлені інтересу і описи деяких подій, зустрічей і розмов.