Наукова бібліотека ТНПУ — «Суворий аналітик доби» (до 125-річчя від дня народження Підмогильного Валер’яна Петровича, видатного українського письменника)

«Суворий аналітик доби»

(до 125-річчя від дня народження

Підмогильного Валер’яна Петровича,

видатного українського письменника)

Валер'ян Підмогильний «бачив життя до останнього дна», а проте не втратив віри в людину. Не вмів жити, але відведені йому 36 років прожив гідно. Боровся з песимізмом і любив людей. Можна лише уявити, що ще він дав би українській літературі, якщо тільки-но дозрів до творчости, а його шлях нагло обірвали.

Валер’ян Підмогильний – один із найвизначніших прозаїків «Розстріляного відродження». У його біографії немає романтичних скандалів, чи дивних захоплень. Він був доволі звичайним хлопцем із бідної сільської родини, який завдяки праці та самоосвіті заявив про себе на всю країну.

Його називають генієм, новатором, інтелектуалом, блискучим перекладачем, який став жертвою сталінських репресій.

Народився письменник 2 лютого 1901 року у бідній сім’ї в селі Чаплі, що на Дніпропетровщині. Він навчався у церковній школі, а потім у Катеринославському реальному училищі, навчання у Катеринославському університеті так і не закінчив через брак грошей. Однак хлопець займався самоосвітою, яка й допомогла йому в житті.

Писати Валер’ян почав ще з дитинства. У шкільному журналі хлопець публікував свої пригодницькі оповідання, які підписував псевдонімом «Лорд Лістер». У той час він захоплювався детективною літературою, але з віком захоплення минулось і письменник почав цікавитись людською психологією на тлі доби.

У 19-річному віці Валер’ян Підмогильний увійшов в українську літературу доволі амбіційно – зі збіркою оповідань, яку назвав «Твори. Том 1».

Він став відомим завдяки своїй інтелектуально-психологічній прозі, вмінню помічати найменші дрібниці та сміливості зосереджуватись на складних проблемах.

У 1920-роках Валер’ян Підмогильний писав оповідання про голод на півдні України, ставши одним із перших, хто в художніх образах показував тогочасні реальні події. Зокрема, варто згадати про оповідання «Син», яке сам Підмогильний вважав одним із своїх найкращих творів.

Підмогильний є автором першого урбаністичного роману «Місто», який входить до шкільної програми. Головний герой тут доволі нетиповий та новий для української літератури – він не є позитивним персонажем, погано поводиться з жінками та використовує інших для досягнення своїх цілей. Цей роман не втрачає актуальності крізь роки, його читають та обговорюють не лише вчителі на уроках, а й люди, які давно закінчили школу.

На хліб Валер’ян Підмогильний заробляв вчителюванням. Він викладав українську мову та математику у перервах між літературною діяльністю.

Письменник був одружений із донькою священника Катериною Червінською, яка стала акторкою Театру юного глядача. У подружжя народився син Роман, який помер у 21 рік через хворобу серця.

Підмогильний захоплювався фройдизмом, у нього висів портрет Зигмунда Фройда – австрійського психолога, який вивчав людське несвідоме. Можливо, ці захоплення й допомогли письменнику так тонко описувати своїх персонажів.

Звичайний хлопець із села самотужки вивчив французьку та став одним із найвизначніших українських перекладачів французької літератури. Серед його перекладів є твори Анатоля Франса, Бальзака, Мопассана, Стендаля, Гельвеція, Вольтера, Дідро, Альфонса Доде, Проспера Меріме, Гюстава Флобера, Віктора Гюго, Жоржа Дюамеля.

Разом із другом Євгеном Плужником, Підмогильний уклав «Російсько-український фразеологічний словник» («Фразеологія ділової мови»). Вони хотіли показати самобутність та багатство української мови у період українізації та уніфікувати ділову фразеологію.

Валер’яна Підмогильного називали «заземлювачем романтичних бажань», бо він завжди знімав з людей рожеві окуляри та показував реальність. Він застерігав від ілюзорних сподівань, зокрема, що, обираючи владу, вона щось зробить та змінить життя, хоча насправді – все залежить від самих людей.

У 1934 році Валер’яна Підмогильного та його колег, які жили у харківському будинку «Слово», арештували нібито за «участь у роботі терористичної організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії». До цієї «організації» нібито належали, також, Євген Плужник, Микола Куліш, Валерʼян Поліщук, Григорій Епік, Микола Любченко.

Серед звинувачень Підмогильному в протоколі наводиться його вислів про те, що «політика колективізації привела українське село до голоду». Під час допитів Підмогильний не визнавав себе винним, але фейковий суд відправив його та інших заарештованих у тюрму на 10 років. Підмогильного доставили до Соловецького табору особливого призначення. У таборі Підмогильного тримали у нелюдських умовах, але він продовжував писати – збереглись 25 листів до дружини, у яких він розповідав про початі повісті, оповідання.

3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія) розстріляли Валер’яна Підмогильного, виконуючи рішення трійки НКВС. Протягом п’яти днів розстріляли загалом понад тисячу в’язнів, серед яких представники української інтелігенції: Микола Куліш, Микола Зеров, Лесь Курбас, Мирослав Ірчан, Валер’ян Поліщук, Юліан Шпол.

На момент вбивства Валер’яну Підмогильному було 36 років. Його було посмертно реабілітовано у 1956 році.

Його творчість є важливою для розуміння українського модерну та пошуку нових шляхів розвитку української прози.

Інформаційно-бібліографічний відділ

Бібліографічний огляд літератури

	Підмогильний В. П. Оповідання. Повість. Романи / Валер'ян Підмогильний ; редкол.: І. О. Дзеверін, О. Т. Гончар, Ю. Є. Григор'єв [та ін.] ; вступ. ст., упоряд. і приміт. В. О. Мельника. – Київ : Наукова думка, 1991. – 800 с. – (Бібліотека української літератури. Радянська українська література). У даному томі вміщено значну кількість прозової спадщини В. Підмогильного за 1918–1934 рр. Зміст: Добрий Бог ; Гайдамака ; Ваня ; Старець ;. На іменинах ; Дід Яким ; На селі ; В епідемічному бараці ; Собака ; Проблема хліба ; Іван Босий ; Син ; Військовий літун ; Історія пані Івги ; Сонце сходить ; «Третя революція» ; З життя будинку ; Повість без назви ; Місто ; Невеличка драма.
	Підмогильний В. Аудіокнига Іван Босий / Валер’ян Підмогильний. – Режим доступу: https://4read.org/2831-pydmogilniy-valeryan-yvan-bosiy.html Повість "Іван Босий" – класичний випадок екзистенціалізму. Головний герой, Босий Іван, кидається у вир ірраціонального буття, нездатний доторкнутися розумом, у якому шукає власну сутність. Ці пошуки викликають страх, відчай і відчуття екзистенційної трагедії.
	Підмогильний В. П. Історія пані Ївги : оповідання, повість : для серед. та ст. шк. віку / Валер’ян Підмогильний. – Київ : Веселка, 1991. – 173 с. Безпідставно репресований у розквіті творчих сил, письменник залишив по собі багату творчу спадщину, чільне місце серед якої посідала мала проза. До книжки увійшли глибоко психологічні оповідання «Історія пані Ївги», «Ваня», «Син» та інші, а також повість «Остап Шаптала». «Історія пані Ївги» – це психологічне оповідання Валер’яна Підмогильного, написане у 1923 році. Твір є яскравим зразком українського імпресіонізму та психологічного реалізму. У центрі твору історія життя Пані Ївги, яка в молодості була сповнена надій та краси. Вона виходить заміж без кохання, за розрахунком або за звичкою, і поступово втрачає сенс життя. Автор акцентує увагу не стільки на зовнішніх подіях, скільки на внутрішніх переживаннях героїні, її розчаруванні та духовному згасанні.
	Підмогильний В. П. Місто : роман, оповідання / Валер'ян Підмогильний ; упоряд.: Р. Мовчан, В. Шевчук. – Київ : Молодь, 1989. – 448 с. Перший урбаністичний роман в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. Автор описав селянську українську молодь, яка у 20-х роках минулого сторіччя тисячами потягнулась у міста здобувати таку недосяжну колись науку. Головний герой «Міста» Степан Радченко – мрійник із гарячим серцем і розхристаною душею. Скептик, який добре знає, що зрадити раз – означає зрадити назавжди. Амбітний і здібний, він палить по собі мости, прагнучи завоювати місто – тимчасово чужий і до нестями бажаний для нього світ. Невтомний експериментатор, він закохується й закохує жінок, досліджує власне «Я» і межі дозволеного. Чи вдасться йому не загубити себе в калейдоскопі днів і вихорі подій? Степан випробовує місто на міцність, а воно його. Та чи буде переможець у цьому протистоянні?.. Епатажна, іронічна й модерна класика для тих, хто хоче дізнатися, як у літературі першої третини ХХ століття зображено виклик індивіда світові та собі.
	Підмогильний В. П. Невеличка драма : роман на одну частину / Валер'ян Підмогильний. – Київ : Знання, 2014. – 294 с. – (Скарби). Цей твір – своєрідний психологічний зріз життя людини в Україні в 1920-ті роки. Кажучи словами відомого літературного критика Ю. Шереха, це твір про двох. Головні герої уособлюють у собі не тільки чоловіче й жіноче, але й різні світогляди, різне бачення щастя – “щастя розумової величі” і “щастя чуттєвої величі”. Роман читається із захопленням і спонукає читача до роздумів над природою людини, сенсом життя, суперечностями між розумом і почуттям, почуттям і обов’язком. Критики називають його і любовним, і політичним, і філософським водночас. На тлі Києва 1920-х років розгортається історія Марти й Юрія – жінки, яка живе почуттями, і науковця-раціоналіста, для якого кохання – лише «занепад діяльності». Підмогильний майстерно показує, як нові ідеали позбавляють людей моралі та чуттєвості, водночас порушуючи питання національної ідентичності. Кого ж обере Юрій – щиру Марту чи прагматичну Ірен? Відповідь кожен читач відкриє сам, переживши з героями цю драму почуттів.
	Підмогильний В. Остап Шапатала : повість / Валєріян Підмогильний. – Харків : Всеукрлітком, 1922. – 118 с. Повість розповідає про життя та внутрішній світ головного героя на ім'я Остап Шаптала. Події відбуваються в Катеринославі (нині Дніпро) на початку 1920-х років, відображаючи проблему антагонізму між містом і селом, яка була характерною для творчості Підмогильного. Головний герой, будучи вихідцем із села, здобуває освіту та посаду в місті, але почувається там некомфортно. Його гнітить міська байдужість до окремої людини, він відчуває власну загубленість і моральні страждання через відірваність від свого коріння. Ключовим моментом є смерть його сестри Олюсі, яка присвятила йому все своє життя. Це змушує Остапа усвідомити свою самотність і провину, що стає для нього поштовхом до духовного переосмислення та дорослішання. Образ померлої сестри стає для нього сенсом життя. У повісті простежуються елементи екзистенціалізму, де герої перебувають у «межових ситуаціях» (смерті, провини), які допомагають їм знайти своє справжнє "Я".
	Підмогильний В. Повість без назви : вибрані твори / Валер'ян Підмогильний. – Київ : Знання, 2016. – 208 с. – (Скарби). Це незавершений інтелектуальний роман-дискусія про пошук сенсу буття й ідеальної жінки у великому місті, де головний герой, Андрій Городовський, розчаровується у реальності й шукає духовний ідеал, що спонукає до філософських роздумів про людину та час. Твір вирізняється глибоким психологізмом, філософськими розмовами й відсутністю традиційного сюжетного розвитку, зосереджуючись на внутрішньому світі героя.
	Підмогильний В. Син : оповідання з часів голоду / Валеріян Підмогильний. – Київ : Державне видавництво України, 1923. – 35 с. – (Бібліотека селянина). “Оповідання з часів голоду” – такий підзаголовок має блискучий, пронизливий текст Валер’яна Підмогильного. Оповідання “Син” зображує Україну 1920-х років, яка потерпає від голоду, а втіленням цього страждання у Підмогильного стає чоловік, син, на очах якого від голоду згасає його матір. Текст насичений цінними подробицями – жахливими, страшними і напрочуд реальними. Ось син міняє дівочу спідницю матері та власну вишивану сорочку на паляницю, а ось знайомий розповідає йому, що десь на Полтавщині є село, де люди їдять справжній борщ, і кладуть в нього не собачатину, а свинину… Оповідання “Син” було неймовірно популярним серед читачів, кілька разів передруковувалось у тодішній періодиці, а 1925 року надруковано окремою книжкою з тиражем у 15 тисяч екземплярів. Cьогодні зустріч із цим текстом є напрочуд болісною та актуальною, адже після окупації українських міст та містечок росіянами українці знову дізналися, що таке голод…
	Підмогильний В. П. Третя революція : оповідання, повісті, роман / Валер'ян Підмогильний ; передм., упоряд. та ред. С. І. Лущій ; худож. С. Я. Ковика-Алієв. – Київ : Укр. письменник, 2012. – 620 с. – (Українська класика). Повість Валер'яна Підмогильного (1925) про трагічне протистояння села і міста під час революційних подій в Україні, яка розкриває національну трагедію через призму складних взаємин, що продовжують його «повстанський цикл» творів, поєднуючи психологізм із соціальним аналізом доби. Повість досліджує зіткнення міського й сільського світів, показуючи, як селяни та містяни сприймають реалії «нової» влади, часто з погляду простих хлопців, що призводить до зламів особистостей і трагічних наслідків.
	Коломієць Р. Валер’ян Підмогильний / Ростислав Коломієць. – Київ : Фоліо, 2021. – 128 с. – (Знамениті українці). Валер’ян Підмогильний (1901–1937) – письменник, перекладач, літературознавець, мовознавець, організатор літературно-мистецького процесу. У своїй творчості покладався на психоаналітичні дослідження Зиґмунда Фройда, сприяв входженню української літератури до європейського культурного простору. Його пророчий дар дозволив випередити пошуки французьких письменників-екзистенціалістів Жана-Поля Сартра й Альбера Камю. Тоталітарним режимом Підмогильному було відпущено лише 13 років на здійснення всіх новаторських починань. Як і більшість митців українського мистецького Відродження, був звинувачений в активній контрреволюційній діяльності й страчений на Соловках у зловісному 1937-му.
	Тарнавський М. Між розумом та ірраціональністю : проза Валер'яна Підмогильного / Максим Тарнавський. – Київ : Пульсари, 2004. – 232 с. Книга відомого літературознавця-україніста з Канади – переклад англомовного дослідження творчості Валер'яна Підмогильного. Автор простежує вплив на письменника українських попередників і французьких реалістів ХІХ–ХХ ст. Адресована не лише фахівцям і студентам гуманітарних навчальних закладів, а й тим, хто залюблений у мистецтво слова.
	Досвід кохання і критика чистого розуму. Валер'ян Підмогильний: тексти та конфлікт інтерпретацій / упоряд. О. Галета. – Київ : Факт, 2003. – 432 с. Ця книжка представляє творчість оригінального українського прозаїка 20-х років ХХ століття – Валер'яна Підмогильного, який у романі «Невеличка драма», використовуючи досвід фрейдизму й екзистенціалізму, намагається відшукати – вкотре – Людину у сплетінні почуттів, переживань та ідей. Крізь запропоновані літературознавчі дослідження проходить інтелектуальна інтрига, зумовлена можливістю діаметрально протилежних інтерпретацій цього твору. Рання повість «Остап Шаптала», психоаналітична розвідка про творчість Івана Нечуя-Левицького та в’язничне листування створюють динамічний контекст для сучасного прочитання творчості письменника.