Наукова бібліотека ТНПУ — «Та, що носить у душі вічність» (до 95-річчя Емми Андієвської, авторки віршів, казок, оповідань та романів у стилі сюрреалізму, а також талановитої художниці)

«Та, що носить у душі вічність»

(до 95-річчя Емми Андієвської, авторки віршів, казок, оповідань та романів

у стилі сюрреалізму, а також талановитої художниці)

Вона – сюрреалістка, візіонерка, феміністка та чайлдфрі, прихильниця езотерики й фантасмагорії. А ще емігрантка, адже більшу частину свого життя прожила за кордоном, у Німеччині. Проте й досі з любов'ю називає Україну "своїм раєм". Свої тексти Андієвська пише виключно українською – на закиди про щось інше ж категорично показує "фіґу". Якщо хтось колись з нею побачився раз, ніколи не забуде: не лише через її яскраву зовнішність, але передусім через феєричну харизму.

andievska Емма Андієвська написала понад 40 прозових творів та безліч віршів, а першу власну картину й згадати не може. Та й не дивно, адже їх налічується понад 10 тисяч. Протягом всього життя вона бачила багато чорноти та темряви – народилася в 1931 році, за рік до Голодомору, бачила війну і репресії, але в жодному її творі немає цього: вона навпаки звертається до кольору, абсурду і сюрреалізму, аби показати цю несправедливість та вишукувати можливі варіанти виходу із безодні в уяві та наяву.

Емма Андієвська народилася 1931 року в місті Сталіно (сучасний Донецьк). Мати – вчителька біології, батько – хімік-винахідник, шість його винаходів занесені в Британську енциклопедію. Батька розстріляли в 1941 році, згідно з версією, аби його винаходи та наукові роботи не дісталися німцям.

На той час родина вже жила у Києві, куди переїхала у 1939 році через хворобу Емми Андієвської.

Перед тим, як родина перебралася до Вишгорода, а згодом до Києва, Андієвська не чула жодного слова українською мовою. Її мати Емілія Андієвська, незважаючи на власне походження з козацького роду, вважала російську ознакою престижу, тож всіляко привчала доньку до цієї мови – хотіла зробити її "панською дитиною".

Протягом життя у Донецьку батьки наймали вчителів та няньок, які спілкувалися з дівчинкою винятково "рафінованою" російською, аби та позбулася українського акценту.

Та через кілька років ситуація змінилася: на Київщині Емма Андієвська стикнулася з українською мовою та традиціями у своєму повсякденні і буквально закохалася в цю культуру. У своїх інтерв'ю вона згадувала, що вперше почула українську мову від місцевих дівчат, які вбиралися у вишиванки з автентичним орнаментом. Відтоді Андієвська раз і назавжди визначилася, якою мовою говорить її душа.

Письменниця з ранніх літ могла похизуватися феноменальними розумовими здібностями та пам'яттю – у своїх інтерв'ю вона розповідає про те, як у шість років проілюструвала "Декамерона" Боккаччо, а в дев'ять вже перечитала всю світову літературу! Протягом життя інтелектуалка опанувала, окрім української та російської, ще дев’ять мов – німецьку, англійську, французьку, італійську, іспанську, португальську, латину, старогрецьку та санскрит. Проте у власній творчості оперує тільки українською. Твердо стоїть на своєму: каже, що хоче "створити українську державу в слові" й сміливо "крутить дулі" всім, хто прагне їй нав'язати комплекс меншовартості.

Після убивства батька Андієвської мати зважилася на відчайдушний крок – схопила двох дітей та втекла за кордон. Однак то не була еміграція – радше втеча й спроба порятунку. Але й у Німеччині жилося не солодко: перший час родина жила в британському окупаційному районі, приховуючи своє "остарбайтерське" походження за фальшивим німецьким прізвищем та вигаданою біографією. Бували періоди скрути та голоду, коли доводилося долати по п'ятдесят кілометрів пішки, аби сходити на базар та обміняти одяг на їжу.

Свої враження від похмурого життя у напівзруйнованому Берліні письменниця задокументувала у своїх книжках "Роман про добру людину" і "Роман про людське призначення", присвячених українцям в еміграції.

У 1957 році стався несподіваний життєвий поворот: доля занесла родину Андієвської у Сполучені Штати Америки. Там письменниця подала документи на американське громадянство, а ще зустріла майбутнього чоловіка – літературознавця Івана Кошелівця, теж українського емігранта.

За рік сталася ще одна кульмінаційна подія. У затишній італійській кав’ярні "Павич" на Вест-Стріт, 4 у Нью-Йорку, була заснована літературна організація, що об'єднала сімох українських поетів-емігрантів – Нью-Йоркська група.

Особливість творчої діяльності Нью-Йоркської групи полягала в тому, що ті прагнули поглянути на українське слово крізь нову призму, змінити традиційну поетичну риму, притаманну шістдесятникам. "Я маю свій світ, а вони наслідують різні світи. Ті поети хотіли, щоб уся Україна вчилася їхньої неправильної мови", – каже Андієвська.

Але роман з Нью-Йорком був недовгим. За кілька років після заміжжя Емма Андієвська з чоловіком повернулися в Німеччину. Відтоді письменниця живе в Мюнхені.

Унікальний літературний стиль Емми Андієвської перетворює процес знайомства з її творчістю на подорож загадковим лабіринтом: сенси відкриваються читачам поступово, торкаються тих струн душі, куди не сягає раціональність – це територія фантазії, ба більше, якоїсь дитячої віри в магію.

За першим разом не кожен читач зможе збагнути глибину віршів пані Андієвської. Саме тому сама авторка радить перечитувати їх кілька разів.

Світогляд Емми завжди випереджував її покоління. У Берліні вона відмовилася ходити до жіночої гімназії, тож для маленької бунтівниці зробили виняток і взяли навчатися з хлопцями. Це був перший прояв феміністичних поглядів Андієвської. Пізніше письменниця неодноразово висловлювала думку про те, що призначення жінки – це творити й давати життя, проте цієї мети можна досягнути й без народження дитини.

Прогресивність Емми Андієвської помітна і в її шаленій мотивації реалізуватися. Письменниці вдалося побудувати карколомну, проте дуже цікаву кар'єру. Майже сорок років пропрацювала дикторкою на німецькому "Радіо Свобода" під псевдонімом Галина Гордієнко, а також спробувала себе там як режисерка та редакторка. Організувала сотні виставок авторського живопису в США, Німеччині, Італії, Бразилії, Швейцарії, Іспанії, Австралії та Саудівській Аравії. Тричі була номінована на Шевченківську премію з літератури. І це лише короткий перелік її кар’єрних здобутків. Можливо, відповідь на те, як вона все встигає, – те, що у її казковому світі у добі значно більше годин. Але насправді все банально просто: каже, що спить всього по дві години, увесь інший час працює.

Феномен Емми Андієвської полягає в тому, що її творчість не прикута до часу. Гротескні й химерні образи мисткині, безсумнівно, будуть подразнювати уяву й за десятки років після створення. Емма Андієвська стала брендом, яскравим еталоном українського сюрреалізму – слід тільки популяризувати цей "діамант".

На жаль, більшість українців знають про геніальну художницю й письменницю лише в межах шкільної програми з української літератури. Однак її творчість має значно вищий потенціал, який легко можна застосувати в мультфільмах, коміксах, декораціях чи навіть показах мод. Це саме те мистецтво, що руйнує стереотипне сприйняття всього українського через асоціації з селом, журбою та тяжкою долею.

Багато сотень років українська автентика страждала від культурного гніту, і зараз як ніколи важливо плекати її різноманітність, аби остаточно викоренити комплекс меншовартості з нашої ментальності. Емма Андієвська зробила значний вклад у цю місію: попри те, що все життя стикається із зазіханням на національну ідентичність, вона є яскравим взірцем справжньої української творчині, яка не боїться поширювати своє мистецтво під маркою "мейд ін Юкрейн".

Інформаційно-бібліографічний відділ

Бібліографічний огляд літератури

	Андієвська Е. Базар : поезії / Емма Андієвська. – Мюнхен, 1967. – 48 с. Це поетична збірка Емми Андієвської, яка характеризується сюрреалістичними образами та дисонансами. Вона також є однією з багатьох збірок, що входять до її творчого доробку, який охоплює прозу, поезію та живопис. Для збірки характерні яскраві сюрреалістичні образи та використання дисонансів. Емма Андієвська належить до найвідоміших поетів української діаспори. Критики поставили поетесу на рівень раннього Тичини й Артюра Рембо.
	Андієвська Е. Вілли над морем / Емма Андієвська. – Харків : Фоліо, 2019. – 314 с. Це збірка поезій самобутньої української модерністки, де кожен вірш є унікальним космосом, що поєднує сюрреалістичні образи, філософські роздуми про буття та яскравий візуальний стиль. Збірка відображає світ як потік свідомості, насичений метафорами, фантасмагоріями та глибоким психологізмом Збірка складається з поезій, що працюють як цілісна художня система, де часто фігурують образи вілл, що символізують відокремлений, іноді сюрреалістичний світ, відірваний від звичної буденності.
	Андієвська Е. Герострати / Емма Андієвська. – Харків : Фоліо, 2025. – 576 с. Перший роман української письменниці Емми Андієвської. Його тему закладено в самій назві: вічна жага людини в будь-який спосіб зажити слави, увічнити себе. Ще 356 року до н. е. грек Герострат підпалив храм Артеміди в Ефесі, щоб його ім’я пам’ятали нащадки. Чи змінилася відтоді людська природа? Перш ніж дати відповідь на це запитання, авторка розмірковує про людське буття, Бога, саму людину. Герої роману не мають імен, вони вихваляються тим, чого насправді самі не здатні створити. Письменниця застерігає: геростатизм – це явище, яке становить загрозу морально-духовному життю людини.
	Андієвська Е. Джалапіта / Емма Андієвська. – Харків : Фоліо, 2019. – 288 с. Це знаковий сюрреалістичний роман Емми Андієвської, який став одним із найнезвичайніших текстів в українській літературі XX століття. Джалапіта – це міфічна, надлюдська істота, яка здатна змінювати форми, проходити крізь стіни та маніпулювати простором і часом. У романі немає класичної лінійної оповіді. Це низка притч і новел про пригоди Джалапіти, де він виступає водночас і творцем, і частиною абсурдного світу. Авторка досліджує межі людської свідомості, свободи та творчої уяви. Світ Джалапіти – це світ, де логіка поступається місцем метафор.
	Андієвська Е. Казка про яян. Говорюща риба / Емма Андієвська. – Київ : Знання, 2019. – 143 с. До пропонованої збірки входять літературні казки-притчі відомої української письменниці та художниці Емми Андієвської, в яких за допомогою алегорії відтворено реальну дійсність та розкрито проблеми, актуальні для сучасної людини. Зі сторінок книги читач дізнається багато цікавих історій, які розповідають одне одному незвичні співрозмовники - шакал і бляшанка. Кожна казка сповнена ненав'язливої мудрості, вражає оригінальністю, незвичайними пригодами та загадковими персонажами. *«Казка про яян»* – твір розповідає про пастушка, який потрапляє до дивного міста, де мешкають лише «яяни» – істоти, що не чують нікого, крім себе. *«Говорюща риба» –* ця історія описує трагічну долю риби, яка народилася здатністю говорити, але не знайшла розуміння ні серед своїх родичів, ні серед людей.
	Андієвська Е. Маратонський біг / Емма Андієвська. – Київ : Люта справа, 2016. – 300 с. Це збірка, що об'єднує 215 сонетів, написаних у стилі модернізму, які досліджують філософські, духовні та містичні теми. Твори присвячені пошуку сенсу буття, творчості, внутрішньому світу людини, її боротьбі та прагненню до вічності, вирізняючись самобутньою поетикою та екзистенційними роздумами. На бажання авторки у книзі збережені особливості авторської мови відповідно до норм українського правопису 1929–1933 рр. та «Правописного словника» Гр. Голоскевича, а також особливості авторської пунктуації. В оформленні книги використано картини Емми Андієвської.
	Андієвська Е. Роман про добру людину / Емма Андієвська ; автор передм. О. Кавуненко. – 2-ге вид. – Київ : Кобза ; Орій, 1993. – 270 с. – (Пульс). Роман було написано у 1964–1968 рр. Дія його відбувається в українському таборі для переміщених осіб в Міттенвальді (Німеччина). Як виходить з назви роману, його головною темою є добро. На основі протиставлення добра і зла автор і диференціює своїх героїв на добрих і злих. Вона доводить, що доброю людиною можна бути, навіть маючи звичайні людські вади. Так, не ідеальними, але добрими персонажами в романі представлені отець Ґудзій та Стецько Ступалка, які люблять випити, а інший герой – злодій Дмитрик – шляхетний у глибині свого характеру і поступово переживає перетворення на добру людину. У романі явним злом Е. Андієвська представляє імперський вплив на Україну. Вона різко засуджує притиски української мови і культури, асиміляцію українців, неприйняття національної ідентичности українців міжнародним співтовариством того часу.
	Андієвська Е. Роман про людське призначення / Емма Андієвська. – 2-ге вид. – Київ : Кобза ; Орій, 1992. – 516 с. Це один із найвідоміших сюрреалістичних творів Емми Андієвської, за який вона отримала премію Антоновичів у 1984 році. Твір поєднує в собі елементи фантастики, філософського трактату та політичної сатири. Основна дія зосереджена на житті української еміграції, проте авторка виходить далеко за межі побутового реалізму. Пошук сенсу людського буття та роздуми про те, у чому полягає справжнє призначення людини. Проблема збереження національної ідентичності в умовах еміграції. Критика радянської тоталітарної системи («імперської неволі України»). Містичні та окультні шукання героїв, які намагаються вплинути на долю своєї батьківщини через духовні практики. Твір написаний у складній, багатошаровій манері сюрреалізму. Мова роману – це потік свідомості, насичений метафорами та гротескними образами.
	Андієвська Е. Спокуси святого Антонія / Емма Андієвська. – Київ : Друкарський двір Олега Федорова, 2024. – 114 с. Книга є одним із найяскравіших прикладів сюрреалістичної поетики в українській літературі. Авторка перекладає мову живопису на літературну, натхненна відомим біблійним сюжетом та триптихом Ієроніма Босха «Спокуси святого Антонія», однойменними гравюрами М. Шонгауера та однойменною картиною С. Далі. Збірка описує складний шлях духовного життя, боротьбу душі з внутрішніми «бісами» та пошук божественної любові. Книга містить сонетні цикли, де через метафоричні образи осмислюється діалектика добра і зла. Твір вирізняється візіонерством, використанням складних асоціацій та відсутністю традиційних побутових чи соціальних описів.
	Андієвська Е. Шухлядні краєвиди : поезії / Емма Андієвська. – Мюнхен : Укр. Вільний Ун-т, 2015. – 281 с. Це поетична збірка української письменниці-сюрреалістки та художниці Емми Андієвської, опублікована у 2015 році. Книга складається з сонетів, що є традиційним та улюбленим жанром в ідіостилі авторки. Твори написані у характерній для Андієвської манері сюрреалізму та герметизму, де реальність переплітається з химерними образами та філософськими рефлексіями. Збірка є частиною пізнього етапу творчості поетеси. У 2018 році за цю та ще чотири книги поезій («Міста-валети», «Бездзигарний час», «Маратонський біг» і «Щодення: перископи») Емма Андієвська була удостоєна Національної премії України імені Тараса Шевченка.
	Сорока П. І. Емма Андієвська : літературний портрет / Петро Сорока. – Тернопіль : Стар Софт, 1998. – 240 с. Це перше в українському літературознавстві ґрунтовне дослідження життя та багатогранної творчості однієї з найексцентричніших постатей українського культурного процесу – Емми Андієвської. Автор аналізує поезію, прозу та малярство Емми Андієвської, розглядаючи їх як єдиний художній світ . У книзі досліджуються сюрреалістичні мотиви, складна метафорика та філософський підтекст творів письменниці, що вирізняють її з-поміж сучасників. Петро Сорока висвітлює шлях мисткині від її перших кроків у літературі до визнання в еміграції, акцентуючи на її феноменальній працездатності та вірності власному стилю. Спроба осягнути «космічну» особистість Андієвської та популяризувати її творчу спадщину в Україні після років забуття. Ця монографія написана в есеїстичній манері, що робить її цікавою як для фахівців-філологів, так і для широкого кола шанувальників сучасного мистецтва.
	Емма Андієвська – лауреат Шевченківської премії–2018 : бібліографічний список / КЗ «ЗОУНБ» ЗОР, Відділ наукової інформації та бібліографії ; [уклад. М. Маслова]. – Запоріжжя : [ЗОУНБ], 2018. – 28 с. – (Лауреати літературних премій). – Режим доступу: https://zounb.zp.ua/wp-content/uploads/2022/09/ealhp2018.pdf