Наукова бібліотека ТНПУ — Співець людини, волі й України (до 135-річчя від д/н Г. Ващенка)

«Співець людини, волі й України»
(до 135-річчя від дня народження українського педагога і народознавця)
Григорія Ващенка (1878–1967),
педагога-новатора, ініціатора заснування Української академії педагогічних наук, засновника трирічних педагогічних курсів імені Бориса Грінченка

Григорій Григорович Ващенко народився 23 квітня 1878 р. в с. Богданівка Полтавської vaschenko1 губернії (тепер – Чернігівська область) в сім’ї дрібномаєтного дворянина-козака.
В автобіографії вчений наголошував на значному впливі батьків на своє формування: мати хотіла бачити сина священиком, а батько прищепив йому «любов до рідної землі, почуття наполегливості й сумлінності в роботі».
Через соціальну нерівність між чоловіком і дружиною в сім’ї Ващенків не було злагоди і статків, що й змусило батьків віддати десятирічного сина до Роменського духовного училища, а по його закінченні – до Полтавської духовної семінарії. Бажаючи продовжити духовну освіту, у 1898 р. Григорій Ващенко хотів вступити до Київської духовної академії, але, як пише він в автобіографії, його «не допустили до конкурсного іспиту як бунтівника». Невдача з іспитами й матеріальна скрута змусили Григорія рік вчителювати. Але бажання здобути вищу освіту не полишало юнака, й у 1899 р. він вступив до Московської богословської академії з «думкою присвятити себе служінню Богові». Окрім навчання, майбутній педагог брав активну участь у роботі українського гуртка, де виступав із доповідями, організовував шевченківські свята тощо. До цього періоду належать і його перші літературні спроби: оповідання «Німий» (1900) та поема «Сідхарта» (1902).
По закінченні академії Г. Ващенко повертається до педагогічної праці: викладає в Полтавській парафіяльній жіночій школі (1903), у духовній школі м. Кутаїсі (Грузія, 1904). Після повернення до Полтави (1905) працює в комерційній школі та в учительській семінарії.
Після революційних подій 1905 р. у Григорія посилюється почуття національної свідомості й бажання протистояти самодержавству. Про це свідчать його подальші літературні праці – збірка «Пісня в кайданах» (1907), п’єса «Сліпий» (1911), яка була надрукована під псевдонімом Г. Васьковський.
Коли після Лютневої революції 1917 р. в Україні значно активізувався національний рух і українське громадянство взялося власними силами будувати українське шкільництво та освітню справу, Г. Г. Ващенко був у лавах тих викладачів, які самовіддано долучилися до процесу українізації. Г. Г. Ващенко працював над перекваліфікацією вчителів і читав лекції з української мови, літератури й педагогічної психології на курсах українізації педагогів у Прилуках, Ромнах, Хоролі.
З жовтня 1917 р. Г. Г. Ващенко – викладач педагогіки, психології, логіки та теорії і психології художньої творчості Полтавського вчительського інституту. Одночасно він обіймає посаду директора вчительської семінарії.
У роки визвольних змагань педагог знаходиться у вирі освітянського життя. Він бере участь у II Всеукраїнському учительському з’їзді (10–12 серпня 1917 р.) і в своєму виступі пропонує заснувати українську педагогічну академію, а делегатів закликає до впровадження психологічних експериментів з учнями. Викладаючи психологію, педагог продовжує проводити українську національну лінію.
До початку 30-х років Г. Г. Ващенко вже реалізувався як науковець. У колі його дослідницьких інтересів були проблеми дидактики, зокрема одвічно дискусійне питання класифікації і номенклатури методів навчання. У виданні «Загальні методи навчання» (1929) педагог аналізує методи шкільного навчання на загальному тлі розумового виховання молоді, визначає зміст способів організації вчителем (викладачем) навчально-пізнавальної діяльності учнів (студентів).
Окремий розділ педагогічного доробку Г. Г. Ващенка у 20–30-ті роки становлять питання педології. У численних статтях педагог аналізує результати дослідження вікових та індивідуальних особливостей учнів і студентів, що проводились на основі використання тестів і різних методик вітчизняних і зарубіжних учених.
Наприкінці 1933 р. (як зазначав сам педагог, за звинуваченням у буржуазно-націоналістичному ухилі) Г. Г. Ващенка було звільнено з посади й навіть «виключено із спілки працівників освіти і секції наукових працівників». Україною прокотилася жахлива хвиля антиукраїнських владних репресій. Не оминула вона і Г. Г. Ващенка. Через два роки після вимушеного безробіття, перебуваючи у Москві, він одержав змогу очолити кафедру педагогіки в Сталінградському педагогічному інституті. Під час викладання в цьому вузі Григорій Григорович продовжував наукові дослідження в напрямі критичного аналізу вчення швейцарського психолога Ж. Піаже про розвиток мислення дошкільників, а також з’ясовував місце бесіди-розповіді у процесі їхнього навчання.
З яких причин утиски проти Г. Г. Ващенка в Україні були припинені – достовірно невідомо, але в 1940 р. він дістав змогу не лише повернутися на Батьківщину, а й знову обійняти посаду завідувача кафедри педагогіки та аспірантури Полтавського педагогічного інституту. Як зазначає у своїй статті німецький дослідник історії української педагогіки Г. Хілліг, в архівних документах цього вузу вказується, що на початок літа 1941 р. професор Григорій Ващенко був найбільш високооплачуваним викладачем вузу. У планах наукової роботи інституту зафіксовано, що він розробляв тему «Розвиток і виховання мови й мислення дітей дошкільного віку», яка мала в кінцевому вигляді стати завершальним розділом його дисертації.
Під час фашистської окупації України професор Ващенко стає редактором газети «Полтавське слово». За словами Г. Хілліга, він складає довідку про історію виховання та освіти в Радянському Союзі, замовлену йому німецькою окупаційною владою в особі Рейхскомісаріату (1942). Залишаючи поза коментарем морально-ідейний вибір Г. Г. Ващенка, зазначимо лише, що в 1944 р. він із сім’єю залишив Україну й виїхав до Німеччини.
Останній період творчої діяльності педагога проходив за кордоном. З кінця 1945 р. Г. Ващенко стає професором педагогіки у створеному українцями-емігрантами Українському вільному університеті (Мюнхен), а в 1950 р. – ректором Української богословської академії (Мюнхен). У цей час Григорій Григорович веде активну громадсько-педагогічну роботу з виховання молоді української діаспори. Реальним доказом того, що Г. Г. Ващенко став ідейним наставником емігрантської молоді, є створена на замовлення СУМу (Спілки Української Молоді) програмова праця «Виховний ідеал» (1946), яка й нині визначає ідейну платформу діяльності цієї спілки. vashchenko3 Педагогічне кредо Г. Г. Ващенка зосереджене в тезі, згідно з якою головним для українця є «служба Богові й Батьківщині». Глибока релігійність Григорія Григоровича, закладена в дитинстві і підкріплена духовною освітою, знайшла свій могутній прояв у його педагогічному кредо.
З педагогічної спадщини Г. Г. Ващенка стає очевидним той великий вплив, який справили на нього філософські ідеї Г. С. Сковороди, етнопедагогічні погляди К. Д. Ушинського, патріотичні твори Т. Г. Шевченка. Широка обізнаність із досягненнями світової педагогічної думки, заглибленість у дослідження етнотрадицій та етнопсихологічних особливостей українців дали йому змогу продовжити й розвинути вітчизняну педагогічну традицію.
Помер Г. Г. Ващенко 2 травня 1967 р. у Мюнхені, де й похований на цвинтарі Вальдфрідгоф.
В Україні знайомство з педагогічними працями Г. Г. Ващенка почалося лише в останнє десятиліття XX ст., тобто після проголошення державної незалежності. У 1995 р. було засноване Всеукраїнське педагогічне товариство ім. Григорія Ващенка, основним завданням якого стало повернення педагогічній науці спадщини діяча та її популяризація.

Бібліографічний огляд літератури

	Ващенко, Г. Г. Твори : у 5 т. Т. 1. Виховний ідеал : підруч. для пед., виховників, молоді і батьків / Г. Г. Ващенко. – 3-тє вид. – Полтава : Полтавський вісник, 1994. – 191 с. Визначний український педагог написав для потреб Спілки Української Молоді фундаментальну працю "Виховний ідеал". В цих двох словах закладено величезний зміст ї виховної системи. Перше видання "Виховного ідеалу" з'явилося у світ в 1950 році у Мюнхені, на замовлення Спілки Української Молоді. Друге видання вийшло офсетним друком в 1976 році в Брюсселі, в серії "Записки виховника" й призначалося для виховних потреб СУМу. Третє видання побачило світ у 1994 році в Полтаві. Спонсором фундації імені Григорія Ващенка є Союз Українців Великобританії, що вніс на видання серії 10 000 американських доларів. Ця книжка стала основним підручником для виховників, і на її науці та ідеях формувався світогляд української молоді в світі, поза Україною. Тепер таку можливість має молодь й в Україні. Видання адресоване всім, кому не байдужі проблеми духовного розвитку української нації.
	Ващенко, Г. Г. Твори : у 5 т. Т. 2. Загальні методи навчання : підруч. для педагогів / Г. Г. Ващенко. – 1-ше вид. – К. : Укр. Вид. Спілка, 1997. – 441 с. В останні роки в Україну повернулося ім’я видатного українського педагога Григорія Ващенка. У 1994 році вийшла друком праця «Виховний ідеал». І ось нова книга, яка присвячена розкриттю означених проблем в історико-освітньому і теоретичному аспектах. Видання рекомендоване вчителям, керівникам шкіл різних типів, методистам, студентам університетів та педагогічних навчальних закладів різних рівнів, аспірантам та науковцям у галузі педагогіки, школознавства і педагогічної психології.
	Ващенко, Г. Г. Твори : у 5 т. Т. 3. Виховання волі і характеру : підруч. для педагогів / Г. Г. Ващенко. – К. : Школяр, 1999. – 385 с. Науково-педагогічна громадськість уже має у своєму користуванні два томи творів Г. Ващенка. Ця книга третя. Видання знайомить з наступною працею видатного вченого – «Виховання волі і характеру».
	Ващенко, Г. Г. Твори : у 5 т. Т. 4. Праці з педагогіки і психології / Г. Г. Ващенко. – К. : Школяр, 2000. – 416 с. Черговим, четвертим, томом творів Григорія Ващенка Всеукраїнське педагогічне товариство ім. Григорія Ващенка продовжує знайомити українську громадськість зі спадщиною видатного науковця. Цей том вміщує праці, що стосуються проблем освіти й організації навчання, змісту, чинників та методів виховання, питань психологічної науки. Переважна більшість уміщеного в томі публікується в Україні вперше. Книга адресована дослідникам педагогіки і психології, викладачам ВНЗ та вчителям шкіл, студентам педагогічних закладів.
	Ващенко, Г. Г. Твори : у 5 т. Т. 5. Хвороби в галузі національної пам'яті / Г. Г. Ващенко ; упоряд. А. Погрібного. – К. : Школяр : Фада ЛТД, 2003. – 336 с. Це книга є п’ятим томом спадщини видатного педагога і психолога Григорія Ващенка. Видання підготовлене в рамках науково-освітніх програм Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г. Ващенка, Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка та Інституту українознавства Міністерства освіти і науки. Адресоване науково-педагогічній та освітянській громадськості.
	Григорій Григорович Ващенко // Видатні українські педагоги : інформаційний довідник / упоряд. Л. Калуська. – Тернопіль : Мандрівець, 2010. – С. 47–74. У цьому виданні представлено короткі інформативні відомості про основні життєві віхи, наукову і творчу діяльність Григорія Сковороди, Григорія Ващенка, Софії Русової, Василя Сухомлинського та Мирослава Стельмаховича. В абетковому порядку подано добірку узагальнених думок учених з різних освітянських проблем, їхні висловлювання, перелік публікацій про них, а також різні форми роботи з аудиторією, що ґрунтуються на ідеях цих педагогів, розроблені й апробовані автором. Для педагогів, батьків, студентів педагогічних навчальних закладів.
	Хиллиг, Г. Г. Г. Ващенко – педагог от Бога / Г. Хиллиг, Н. Окса, В. Моргун. – Мелитополь, 2000. – 74 с. Книга присвячена життю і діяльності відомого українського педагога Григорія Григоровича Ващенка (1878-1967) на всіх її етапах життя – в Російській імперії, в Радянському Союзі, під час окупації та на чужині. Особлива увага акцентуєтьсяч його взаєминам з Антоном Макаренко. Книга заснована на документах з архівів Росії, України та Німеччини. Текст допомагає розібратися в численних міфах, що виникли в останні десятиліття навколо імені Г. Г. Ващенко в українських націоналістично налаштованих колах.
	Скільський, Д. М. Освіта й педагогічна думка України в першій чверті XX ст. : [педагогічні погляди С. Русової, Г. Г. Ващенка] / Д. М. Скільський // Історія української педагогіки : іл. навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Д. М. Скільський. – Тернопіль : Навч. кн. – Богдан, 2012. – С. 228–260. Нововиданий посібник висвітлює найбільш суттєві аспекти історії практичної і теоретичної педагогіки України у відповідності з програмою «Історія педагогіки» для вищих педагогічних навчальних закладів. Текст книжки вперше широко ілюстровано фотографіями, малюнками, структурно-логічними схемами, уривками з педагогічних творів та документів, вказано на взаємозв’язки української й зарубіжної педагогіки. Зокрема у розділі «Освіта й педагогічна думка України в першій чверті XX ст.» автор окреслює педагогічні погляди С. Русової та Г. Г. Ващенка Посібник адресовано студентам вищих педагогічних навчальних закладів, працівникам освітньої галузі та всім, хто цікавиться історією української школи й педагогіки.
	Дічек, Н. П. Ващенко Григорій Григорович / Н. П. Дічек // Українська педагогіка в персоналіях : навч. посіб. для студ. вузів : у 2 кн. / за ред. О. В. Сухомлинської. – К. : Либідь, 2005. – Кн. 2 : ХХ століття. – С. 365–373. У другій книзі навчального посібника подано творчі біографії українських педагогів, які жили і працювали у XX с. Серед них є досить знані особистості – М С. Грушевський, А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський, Г. Г. Ващенко. Творчі біографії подано як єдиний історико-педагогічний процес. Видання буде корисним студентам вищих педагогічних навчальних закладів I–IV рівнів акредитації, педагогам, науковцям.
	Григорій Григорович Ващенко // 22 видатних українських педагоги : персоналії в історії національної педагогіки : підруч. для студ. вузів / А. М. Бойко, В. Д. Бардінова, Л. Л. Безобразова, Ж. В. Борщ ; під заг. ред. А. М. Бойко. – К. : Професіонал, 2004. – С. 426–459. У підручнику вперше зроблена спроба розкриття змісту курсу педагогіки в закладах вищої педагогічної освіти на підґрунті вітчизняного історико-педагогічного досвіду, представленого в творчій спадщині 22 спадщини видатних українських педагогів. Серед них – Григорій Григорович Ващенко. Підручник рекомендований студентам, викладачам, учителям і учням, які високо цінують національні здобутки і присвячують своє навчання та діяльність сучасному і майбутньому України.
	Любар, О. О. Г. Г. Ващенко про національне виховання української молоді / О. О. Любар, М. І. Стельмахович, Д. Т. Федоренко // Історія української школи і педагогіки : навчальний посібник / О. О. Любар, М. І. Стельмахович, Д. Т. Федоренко ; за ред. О. О. Любара. – К. : Знання, 2003. – С. 324–333. – (Вища освіта ХХI століття). У посібнику на системній основі подано аналіз становлення і розвитку автентичної педагогічної думки, українського шкільництва, національної освіти, народних традицій родинно-шкільного і громадянського виховання дітей та молоді на теренах України з найдавніших часів до сучасності. Окремою темою автори виділяють матеріал про педагогічну діяльність Григорія Ващенка. Посібник розрахований насамперед на студентів і викладачів педагогічних навчальних закладів. Книга буде корисною також вчителям історії та українознавства.
	Видатний національний педагог Григорій Ващенко : зб. матеріялів до 125-річчя від дня народження / авт.-упоряд. А. Погрібний. – К. : Всеукр. пед. т-во ім. Г. Ващенка, 2003. – 64 с. В брошурі зібрано характеристику багатого та змістовного педагогічного доробку вченого Г. Ващенка, котрий розгорнутий у розвідках відомих сучасних дослідників, професорів Омеляна Вишневського та Анатолія Погрібного. Також подано хронологію життєпису Г. Ващенка, відгуки про нього сучасних діячів науки і культури.