11«У кожної епохи є свій неповторний дух. Дух нашого часу є духом свободи»
Д. Дідро

   5 жовтня 2013 року минає 300 років від дня народження французького філософа-просвітителя Дені Дідро (1713-1784). Ім'я Дені Дідро назавжди злилося із самою суттю XVIII століття, яке залишилось в історії людства як доба Просвітництва. Голова та ідейний ватажок енциклопедистів, белетрист, драматург, прозаїк, теоретик мистецтва, науковець та філософ – ось далеко не повний перелік високих титулів, які по праву належать Дені Дідро.

 

 

«Люди перестають мислити, коли перестають читати...»
Д. Дідро

  Знач13ення постаті Дідро для сучасників насамперед пов'язане із особливістю його творчості. Межі між мистецтвом (літературою) та наукою (філософією) у творчості Дідро-енциклопедиста були умовними та доволі рухомими. Усі засоби епохи були підкорені непримиримій боротьбі із абсолютизмом, феодалізмом та церквою і тому взаємопов'язані. Образи його романів – це спосіб розкрити новий погляд на світ, вони пронизані філософською проблематикою. "Поет повинен бути філософом",– стверджував Дідро. – "Йому повинні бути відомі шляхи людського духу, світлі та темні сторони, добрі та погані явища людського суспільства".
   Народився Дені Дідро 5 жовтня 1713 року у місті Лангре (провінція Шампань) у заможній родині. Батькові Дідро належала майстерня по виготовленню ножів. Це ремесло у родині Дідро переходило від покоління до покоління. Дені був старшим сином, і у спадок від дядька на нього чекало місце церковного каноніка. Восьмирічного хлопчика віддали до Лангрського єзуїтського коледжу. Сувора дисципліна та люті нрави школярів не злякали його, він швидко навчився давати відсіч. У 12 років Дені відправили до Парижа, де він продовжив навчання у єзуїтському коледжі д'Аркур. Тут відраза до богослов'я проявилася у молодого хлопця більш відкрито. Він зацікавився природничими науками: математикою, фізикою, хімією, фізіологією. Врешті-решт, він незаперечно заявив, що відмовляється від духовної кар'єри.
   Головне заняття Дідро – читання книжок, за його власними словами, він шкодував витрачати час на щось інше. Книги були його щастям. Перш за все – це твори філософів: Ф. Бекона, Р. Декарта, Спінози, Лейбніца, фундаментальні праці та новинки усіх галузей знань та техніки. У свідомості Дідро поєдналися і злилися підсумки духовного розвитку Європи XVI—XVIII століть.
   В 1732 р. одержав звання магістра мистецтва. У 1749 за вільнодумство був ув’язнений. Після звільнення Дідро разом з Д’Аламбером приступає до видання «Енциклопедії».
  Видання «Енциклопедії» – це мрія всього життя Дідро. Думка про її видання народилася ще у 1745 році, а перший том вийшов у 1751 році коли йому виповнилося 38 років.
   Дідро – один з перших теоретиків реалізму, він вбачав суть мистецтва в художньому відображенні дійсності, передусім суспільного життя, стверджував об’єктивність краси і прекрасного у творах «Про драматичну поезію» (1771), «Парадокс про актора» (1773).
   В драматургії Дідро запровадив нові жанри «серйозної комедії» та «міщанської драми», п’єси «Позашлюбний син» (1757), «Батько родини» (1758). У повісті «Черниця» викривав релігійні мракобісся, у романі «Жак-фаталіст і його пан» звичаям звироднілого феодального суспільства протиставив здоровий розум, людяність і життєрадісний гумор французького народу. У філософській повісті-діалозі «Небіж Рамо» Дідро показав хижацтво новонародженого світу буржуазії.
   Велику увагу Дідро приділяв питанням освіти: вимагав охоплення навчання дітей усіх суспільних станів, запровадження світських шкіл, обов’язкової і безкоштовної початкової освіти. Дідро як інші французькі філософи-матеріалісти 18 ст. надавав велике значення освіченості. «Освіта, – писав він, – заставляє людину відчувати себе гідною, навіть раб починає усвідомлювати, що він не народжений для рабства!».  Думки Дідро про народну освіту в «Плане университета или школы публичного преподавания наук для Российского правительства» написаного в 1775 р. на прохання Катерини ІІ.
   У 1773–1774 роках Дідро на запрошення Катерини ІІ відвідує Росію. Він намагається вплинути на політику імператриці, спонукаючи її до звільнення селян, і проведення ліберальних реформ. Дідро залишив Росію дійсним членом Академії наук та почесним членом Академії мистецтв.
Повернувшись до Франції із підірваним від суворих кліматичних умов здоров'ям, він продовжував наполегливо працювати. У лютому 1784 року хвороба, пов'язана із сухотами, почала швидкими темпами прогресувати. Напередодні смерті його відвідав духівник із церкви святого Сульпіція і почав вимагати розкаяння у єретичних поглядах. Дідро відкинув цю пропозицію, вважаючи зі свого боку покаяння безсоромною брехнею.
Дені Дідро помер 31 липня 1784 року.
   Яскрава і енергійна особистість, щедро обдарована розумом і талантом, прекрасний мислитель, мужній чоловік, борець за свободу – таким був Дені Дідро. Таким він ввійшов в історію філософії і культури.

Бібліографічний огляд літератури

(до 300-річчя з дня народження Дені Дідро)

  Дидро, Д.  Сочинения : в 2 т. : пер. с фр. / Д. Дидро ; сост. В. Н. Кузнецова. – М. : Мысль. – (Философское наследие).

  До першого тому «Сочинений» видатного представника французького матеріалізму XVIII ст., енциклопедиста Дені Дідро увійшли філософські твори 1745–1780 рр. Праці «Опыт о достоинстве и добродетели» и «О достаточности естественной религии».
  До другого тому «Сочинений» Д. Дідро увійшли праці «Продолжение апологии аббата де Прада», «Размышления по поводу книги г-на Гельвеция «Об уме»», «Последовательное опровержение книги Гельвеция «О человеке»», «Племянник Рамо», «Жак-фаталист и его Хозяин», а також історико-філософські статті з «Энциклопедии».

  Дидро, Д.  Избранные произведения / Д. Дидро ; под общ. ред. А. А. Смирнова. – М. ; Л. : Худ. лит., 1951. – 412 с.

  В книзі зібрані різнопланові  твори Дідро: романи і оповідання: «Монахиня», «Племянник Рамо», «Два друга из Бурбонны», «Это не сказка»; драматургія і теорія драми: «Отец семейства», «О драматической литературе», «Хорош он или дурен?»; філософські твори; статті з «Энциклопедии».

  Дидро, Д.  Избранные философские произведения / Д. Дидро. – М. : ОГИЗ : Политиздат, 1941. – 279 с.

  У видання увійшли: вступна стаття Я. Мільнера про Д. Дідро і філософські праці автора: «Письмо о слепых в назидание зрячим»; «Письмо Вольтеру»; «Мысли к объяснению природы»; «Философские основания материи и движения»; «Разговор Даламбера и Дидро»; «Сон Даламбера»; «Продолжение разговора»; «Речь философа, обращенная к королю»; «Племянник Рамо».

  Дидро, Д.  Монахиня : романы, повесть : пер. с фр. / Д. Дидро. – М. : Эксмо, 2003. – 512 с. – (Зарубежная классика).

  Змістом книги є два романи: «Монахиня», «Жак-фаталист и его Хозяин» і повість «Племянник Рамо». Роман «Монахиня» один із самих яскравих і сильних, один із самих вражаючих реалістичних романів не тільки французької, а й світової літератури. Задум роману визрівав під впливом сенсаційного викриття таємниць, прихованих за мурами монастирів.

  Дідро, Д.  Парадокс про актора : пер. з фр. / Д. Дідро ; ред.: П. П. Перепелиця, С. М. Пільчевська. – К. : Мистецтво, 1966. – 146 с. – (Пам'ятки естетичної думки).

  Написаний у формі діалогу «Парадокс про актора» закликає митців театру до правдивої передачі своїх почуттів, до надання психологічної вагомості сценічному діалогові, до природної поведінки актора в ролі.
У книзі вміщено також відомий твір французького мислителя «Зауваження п. Дідро на брошуру, названу «Гаррік, або Англійські актори…»».

  Дидро, Д.  Салоны : в 2-х т. / Д. Дидро. ; сост. Л. Я. Рейнгард ; пер. с фр.: И. Я. Волевич, В. Г. Дмитриева, С. В. Шкунаева. – М. : Искусство, 1989.

  Запропоноване читачу  видання «Салонів» дає уяву не тільки про естетичні погляди видатного французького філософа і письменника XVIII століття, але й пропонує блискучий зразок критичного огляду творів образотворчого мистецтва. Читач отримає майже повну уяву про образотворче мистецтво Франції другої половини XVIII століття.
   У першому томі «Салони 1759–1765 рр.»
   У другому томі «Салони 1767–1781 рр.»

  Акимова, А. А.  Дидро / А. А. Акимова. – М. : Мол. гвардия, 1963. – 480 с. – (Жизнь замечательных людей. Серия биографий ; вып. 12 (368)).

  Автор книги у художньому стилі переносить нас у феодальну Францію XVIII століття і розповідає про життя і творчість найвідомішого філософа-просвітителя того часу Дені Дідро. Книга вміщує велику кількість ілюстрацій до біографії та творів письменника.

  Длугач, Т. Б.  Дени Дидро / Т. Б. Длугач. – М. : Мысль, 1975. – 191 с. – (Мыслители прошлого).

  В книзі дається короткий біографічний нарис життя голови французьких енциклопедистів Д. Дідро і аналіз основних аспектів його філософії. Автор приділяє особливу увагу способу мислення Дідро («методу парадоксу»), який дав письменнику можливість вийти за рамки метафізики XVIII століття. В цьому плані розкривається специфіка матеріалізму Дідро.

  Кузнецов, В. Н.  Атеистические взгляды Дени Дидро : к 200-летию со дня смерти / В. Н. Кузнецов ; [ред. О. В. Кирьязев]. – М. : Знание, 1984. – 64 с. – (Новое в жизни, науке, технике. Научный атеизм ; № 4).

  Автор книги відслідковує світоглядний розвиток Дідро, становлення його на позиції войовничого матеріалізму, характеризує основні аспекти атеїзму письменника (філософський, природничо-науковий, історіографічний, етичний, соціально-політичний), а також його програму створення суспільства, вільного від релігійного марновірства і клерикалізму.

  Скир, А. Я.  Предмет искусства в эстетике Д. Дидро / А. Я. Скир. – Минск : Наука и техника, 1979. – 160 с.

  В  цьому виданні вперше досліджуються погляди Дідро на мистецтво. Особливу увагу приділено таким складовим частинам естетики великого французького мислителя, як відкритий ним естетичний принцип відносин, вчення про відповідність мистецтва природі, судження про «інтелектуальну модель», про формування духовного світу.
   Висвітлюються актуальні питання, важливі для розуміння прекрасного, ролі суб’єктивного  фактору у творчості, джерела художності мови літератури.

Огляд підготувала Беновська І. В.
жовтень 2013

Додати коментар


Ресурси ТНПУ

Міністерство освіти і науки України

Всеукраїнські ресурси

Світові бази даних

Наукометрія

Бібліотеки України