guzar l 28 лютого 2023 р. в читальному залі суспільної літератури відбувся круглий стіл «Кардинал Любомир Гузар: Світ можна змінити, коли ми шануємо гідність кожної людини» присвячений 90-літтю від дня народження.

   Для цілого покоління українців Блаженніший Любомир Гузар став моральним авторитетом Нації. Хоч більшість свого життя він провів за кордоном, але його любов до Батьківщини і рідного народу не згасла. Це була людина миру, від якої струміла любов до всіх, людина, яка зводила мости між часом і Вічністю, між Богом та людьми. Легко, але завжди мудро він вирішував складні питання, які відчиняли двері для великих справ. 

   У роботі круглого столу взяли участь провідні науковці, церковні діячі, семінаристи, аспіранти та магістранти історичного факультету. Захід розпочався з привітальних виступів ректора Богдана Буяка та завідувача кафедри всесвітньої історії та релігієзнавства Елли Бистрицької. У своїх доповідях науковці та церковні діячі ділилися власними спогадами і враженнями від спілкування з патріархом. Єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ Теодор Мартинюк зауважив, що Любомир Гузар був щирим і відкритим. "Він був правдивим, людиною без масок і прикрас. Він був дуже людяним і цим притягував до себе людей різних вікових категорій і статусів. З людяністю Блаженнішого Любомира Гузара дуже тісно була пов’язана риса шляхетності. Його неможливо було рознервувати. Це була рідкість, коли він легенько показував свою невдоволеність чимось".

   Професор Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАНУ Людмила Филипович поділилась своїми враженнями про Любомира Гузара. За її словами, попри те, що майже пів століття Любомир Гузар провів в еміграції, він зберіг любов до України і зробив багато для єдності народу. "Зокрема, єднав Галичину з центрально-східною частиною держави, повернувши резиденцію голів УГКЦ зі Львова до Києва. Гарні його слова, що Україна не поділяється на схід і захід, Україна поділяється на тих, хто любить Україну і тих, хто її не любить".

   А також під час обговорення були заслухані доповіді аспірантки кафедри всесвітньої історії та релігієзнавства Юлії Грабець («Участь Любимира Гузара у державотворчих процесах»), семінариста Вищої духовної семінарії ім. Й. Сліпого Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ Михайла Тернового («Блаженнійший Любомир Гузар і «Пласт»»), магістранта магістерської освітньої програми «Релігієзнавство» о. Олега Леськіва («Патріарх Любомир Гузар – моральний авторитет сучасної доби»), протоієрея, доктора східних церковних наук, вікарія Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, декана м. Тернополя УГКЦ о. Віталія Козака («Духовний спадок Блаженнійшого  Любомира Гузара сучасній Україні»). 

   Завершуючи захід працівники бібліотеки Наталія Нагачевська та Ольга Шанайда прочитали вірш-присвяту патріарху Любомиру Гузару, автором якого є Зіновія Ірик. 

 

Програма конференції

 

Фотозвіт

 

Минають дні, століття та епохи
І змінюються устрої життя.
Не змінюється кредо анітрохи
Людей Великих, тих, що кого нема.

 

На жаль, немає з нами, тут, сьогодні,
Бо вже по іншу сторону життя.
Та перешкоди, перепони жодні
Не зможуть стерти їхні імена.

 

Бо люди ці – Славетні та Великі.
Їх Віра – непоборна і свята.
Це наші Патріархи та Владики,
Які біля Престолу вже Творця.

 

І справа їхня житиме віками!
Вони як вогник в нашому житті!
Не просто передати є словами
Про Велич й Щирість їхньої душі!

 

Любомир Гузар! Цього кардинала
Католицької церкви знає світ.
При Ньому Україна краща стала.
Очолював Він церкву 10 літ.

 

До Нього за порадою звертались
До Нього як до Батька люди йшли.
З Його благословенням повертались
І дотик рук ще довго берегли.

 

Блаженніший завжди умів влучати
Промовами у серце всіх вірян.
Не кожен влучно може так сказати,
Як це умів мислитель-кардинал!

 

Його слова не просто надихали, –
Вони лічили рани у серцях…
На жаль, часи важкі для нас настали.
Воєнні будні нагнітають страх.

 

Міста руйнують, села спопеляють,
Вбивають наших дочок та синів.
А росіяни голови схиляють
Перед отим, хто з них зробив рабів.

На наші Землі лізуть, пруть, нагліють
І їх не зупиняє шквал вогню.
Ці вороги, на жаль, не розуміють
Одну-єдину істину просту:

 

Вбивати – гріх великий перед Богом…
Нам так не вистачає мудрих слів.
Перед Людини Миру монологом
Спинилась би навала ворогів.

 

Блаженніший – це та Людина Миру,
Що будувала, зводила мости
Між Вічністю і часом. Любомиром
Його батьки не просто нарекли!

 

Це той, хто любить Мир, Людей, Свободу.
І Людяність для Нього – над усе!
Потрібно українському народу
Все те, що до Спасіння приведе.

 

Це віще Слово, що лікує рани
І у розпуку впасти не дає.
Ми, українці, – щирі християни,
Що пам’ятають тих, що відійшли.

 

Блаженніший для Нації моральним
Завжди авторитетом був і є!..
Зима сьогодні помахом прощальним
Уже весні дорогу віддає.

 

Ми згадуємо в світлих стінах вишу
Людину надвисокої ваги!
Історія про Нього факти пише,
Щоб користатись ними ми могли.

 

Його промови й нині актуальні,
В час посту великоднього й війни.
Вони доречні, мудрі та повчальні.
Про Нього пам’ять треба берегти!

 

Автор Зіновія Ірик 

 

Додати коментар


Ресурси ТНПУ

Міністерство освіти і науки України

Всеукраїнські ресурси

Світові бази даних

Наукометрія

Бібліотеки України