15 травня в читальній залі суспільної літератури відбулася музично-поетична композиція
        "Вишивала мама, вишивала
          Добру долю сину та дочці.
          Свою душу в вишивку вкладала.
          Бережімо маму, дорогі!"
       до Дня матері та Дня вишиванки.
   Організаторами дійства були працівники цього залу: Німець Ольга Йосипівна, Нагачевська Наталя Ярославівна, Коваль Ольга Володимирівна, які склали сценарій та були ведучими, а також підготували виставку вишитих експонатів 19-21 століття (рушники, скатертини, сорочки, корсети, спідниці подушки, серветки тощо), що є власністю працівників бібліотеки і їхніх родин. Найбільшу кількість вишивок принесла доцент кафедри технологічної освіти та охорони праці Павх Степанія Петрівна.
   Присутні мали можливість ознайомитись з розгорнутими книжковими виставками: «Мати-це ім’я Бога на устах і в серцях маленьких дітей» (В. Теккерей); «Вишиванка – це генетичний код української нації».

Вишиванка – символ України,

дзеркало народної душі
(до дня вишиванки)

  Бережи українське – носи вишиванку

/Ліна Костенко/

   Українська вишиванка – це те, без чого важко уявити українську культуру, побут і історію... Кольоровими нитками вона вплетена у наші традиції. І найважливіше те, що українська вишиванка, маючи вікову історію, не втратила своєї популярності і до сьогодні.
   У третій четвер травня в Україні відзначають досить молоде свято – День вишиванки. Свято з'явилося у Чернівцях і з 2010 року зажило всенародної любові та популярності. Наші предки залишили нам у спадок величезний скарб. І ми зобов'язані не тільки не втратити цей скарб, а й примножити його та передати у спадок нашим нащадкам. Народна вишивка – це труд і талант багатьох поколінь. Цей вид мистецтва виник дуже давно – корені його сягають у глибину віків.
   Зараз особливий час. Ми звертаємося до джерел народної творчості, до народних традицій, і як радісно усвідомлювати. що вони сьогодні оновлюються. Оживають, і мабуть, чим більше ми будемо їх знати і цінувати, тим більше життя наше буде духовно багатшим.

 Запрошуємо

відвідати виставку польських рідкісних і цінних видань XVIII-XIX ст.

з фонду наукової бібліотеки ТНПУ ім. В. Гнатюка,

яка знаходиться у читальному залі філологічної літератури

і видань іноземними мовами

з 14 до 17 травня 2019 року

15 травня в читальному залі

психолого-педагогічної літератури

відбулися літературні читання

"Shakespearean Women Then and Now".

   8 травня – День пам'яті та примирення. Пам'яті жертв Другої світової війни, та примирення між країнами-учасниками Другої світової війни.  Відповідно до Указу Президента України, підписаного 2015 року, метою відзначення є «гідне вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та висловлення поваги всім борцям проти нацизму».
   8-9 травня пройдуть в Україні вже традиційно під символом червоного маку. Ідея та графічне втілення стало результатом співпраці Українського інституту національної пам’яті та Національної телекомпанії України. «Пропонуємо новий символ як виявив нашої поваги до тих, хто знищив нацизм. Це буде червоний мак – символ європейський та український. У наших піснях співається, що маки зацвітають там, де пролилася козацька кров», – говорить директор УІНП Володимир В’ятрович.
   Червоний мак – це алюзія кривавого сліду від кулі, що передає страждання та смерть. Біля символу логотип містить гасло «Ніколи знову», адже саме в наших руках не допустити повторення жахіть війни, та роки воєнного лихоліття: 1939-1945.

Дивосвіт української писанки

"У світі доти існуватиме любов,
доки люди писатимуть писанки"
/Народна мудрість/

   Писанка – символ нового життя, воскресіння Бога, і відродження природи. Українська писанка стала невід’ємною частиною Великодня, вона символізує народження життя, його безперервність та оновлення.
   Писанка – надзвичайний витвір українського народного мистецтва. Cвоїм корінням вона сягає дохристиянських часів, коли на півдні Східної Європи проживали народи із землеробською культурою. Про це і свідчить писанковий орнамент – система знаків, якою наші пращури спілкувалися з природою, всесвітом. Багато подібних мотивів є у вишивці, ткацтві, розписах на кераміці.
   Кожна писанка – це ніби маленький світ. Тут і небо із зорями, і вода з рибами, і дерево життя з оленями й птахами, і засіяне поле, і трибанні церкви – усе це вималюване у певному порядку для того, аби підтримати лад та рівновагу у нашому світі.