10 березня 2016 року на географічному факультеті в аудиторії 159 відбулася конференція "Василь Васильович Докучаєв основоположник сучасного грунтознавства", присвячена 170-річчю з дня народження видатного природознавця, геолога й мінералога, фізико-географа, ґрунтознавця.

До проведення конференції активно долучилася Наукова бібліотека ТНПУ імені Володимира Гнатюка.

  У ці березневі теплі дні вся українська спільнота відзначає 202-у річницю з дня народження Славного Пророка, Поета, талановитого Художника, Світоча та Батька   української нації Тараса Григоровича Шевченка.
  Душа українського народу, його ідея та серце стали уособленням постаті Тараса Шевченка. Він несе полум'я надії і віри в кожну оселю і освітлює цю оселю своїм портретом, мов ікона. Мабуть тому в українських світлицях на найвиднішому місці висять оповиті рушниками портрети Тараса. В чому ж його феномен? –  В ЙОГО ДУШІ.
  Своїм "Кобзарем" Тарас Григорович відроджує Україну. Він показує весь менталітет народу і кожен, коли читає збірку, ніби вдивляється в дзеркало і бачить свою власну душу. Бо кожна риса душі українця вже описана в поемах та віршах поета. Шевченко не просто поет - це нація в мініатюрі, її душа, ідея.

фотовиставка

«Носій наукової думки світового значення про ґрунтоутворення»
(до 170-річчя від дня народження  Докучаєва Василя Васильовича –
природознавця, основоположника наукового генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії)

«У природі все краса, всі ці яри нашого сільського

господарства: вітри, бурі, посухи й суховії страшні

нам тільки тому, що ми не вміємо володіти ними.

Вони не зло, їх тільки треба вивчити й навчитися

управляти ними, і тоді вони будуть

працювати нам на допомогу»
В. В. Докучаєв.   

23 лютого 2016 року на географічному факультеті в аудиторії 156 відбулася конференція під назвою "Героїка сучасної України: від Революції Гідності до відновлення Соборності".

фотозвіт

Довго щирими словами до людей промовлятиму я…
(до 145-річчя від дня народження Лесі Українки)

Ні! я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає...
                             Леся Українка

Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити!
Леся Українка

«Апостол правди і науки»
(до 160-річчя від дня народження  Софії Федорівни Русової –
українського педагога, прозаїка, літературознавця і громадського діяча)

Велике слово – школа!

Се скарб найкращий кожного народу,

се ключ золотий, що розмикає пута несвідомості,
се шлях до волі, до науки, до добробуту.

У вселюдськім житті тільки той народ

і бере перемогу, який має найкращу школу.
Софія Русова

  У сузір’ї постатей, які визначають історію розвитку української суспільно-громадської думки, просвітницького руху кінця ХІХ і до 40-х років ХХ ст., вагоме місце посідає Софія Русова, котра присвятила своє життя створенню національної системи виховання й освіти.
  Проте для кількох поколінь творча спадщина видатного педагога і громадської діячки була недоступною. Ця знана жінка згадувалась у літературі лише як українська буржуазна націоналістка та емігрантка.