Наукова бібліотека щиро дякує Ковалю Ігорю Михайловичу, кандидату історичних наук, доценту кафедри релігієзнавства, теології і культурології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за подаровану книгу «Матеріяли до етнології й антропології : збірник праць присвячений памяті Володимира Гнатюка» (Львів, 1929 р.).
Матеріяли до етнології й антропології. Т. 21–22, ч. 1 : Збірник праць присвячений памяті Володимира Гнатюка / Наукове товариство ім. Шевченка у Львові. Етнографічна комісія ; упоряд. Ф. Колеса. – Львів : Друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1929. – 372 с. |
Книга святково вручена професору Бармаку Миколі Валентиновичу, декану історичного факультету, завідувачу кафедри історії України на засіданні спеціалізованої вченої ради у ТНПУ ім. В. Гнатюка під час захисту кандидатської дисертації Гринюки Богдана Михайловича на тему «Науково-педагогічна та мистецтвознавча діяльність Івана Старчука (1894–1950 рр.)», який відбувся 4.02.2016 р.
25 листопада о 14.00 в читальному залі № 3 (суспільно-політичної літератури) відбулася літературно-музична композиція
«Ми нація, що гідність і свободу в своїм житті цінує над усе!
Осанна українському народу, що з Вірою в майбутнє йде своє» –
до Дня Гідності і Свободи.
«Волонтер – це промінчик сонця, це не робота, не хоббі,
не захоплення – це поклик»
(до 30-річчя заснування волонтерства)
Генеральна Асамблея ООН в 1985 році запропонувала урядам щорічно відзначати 5 грудня Міжнародний день добровольців в ім’я економічного і соціального розвитку.
ООН закликала держави здійснити заходи з метою підвищення поінформованості про важливий внесок служби добровольців і тим самим спонукати ще більше людей в усіх сферах діяльності пропонувати свої послуги в якості добровольців як на батьківщині, так і за кордоном.
Волонтери (добровольці) - це люди, які свій вільний час витрачають на благо суспільства. У всесвітній декларації Добровольців сказано, що вони мають право присвячувати свій талант, час, енергію індивідуальним і колективним акціям, не очікуючи винагороди.
«ГОЛОДОМОР – ПОЗИЦІЯ НАШОГО СУМЛІННЯ»
(до Дня пам’яті жертв голодомору і політичних репресій)
Голодомор в Україні – це терористичний акт
політичної системи проти мирних людей.
/ Едуард Петровський /
Найжорстокішим злочином комуністичного режиму CРСР проти українського народу був голодомор 1932–1933 рр. Ця спланована проти українського селянства акція мала ліквідувати основу української нації і національного відродження, зруйнувати незалежні господарства, унеможливити протистояння радянській владі. «Голод запланувала Москва для знищення українського селянства як національного бастіону. Українських селян знищили не тому, що вони були селянами, а тому, що вони були українцями», – писав американський професор Р. Конквест.
Афоризм – гранований діамант мудрості
Афоризм — це добре відредагований роман.
(Володимир Голобородько)
Афоризм – один із найзагадковіших жанрів світового письменства. Ось уже яке тисячоліття він живе напрочуд активним життям. І авторським, і читацьким. Горизонти письменства зміщуються, змінюються, а то й просто зникають. Виникають нові його течії, стилі, манери, але афоризм залишається.
Афоризм – це витвір історичного буття і національної свідомості. В ньому осмислення минулого, полеміка з сьогоденням, апеляція до майбутнього, а іноді і пророцтво.
Літописи - самобутнє явище давньої української літератури
Епоха бароко — цікавий період в літературному процесі. Насправді, цей стиль близький нам за духом, окремі елементи барокової літератури ми можемо зустріти навіть в сучасній українській літературі! Українське бароко виникає на рубежі XVI–XVII століть і розвивається протягом двох віків. Це доба величних концепцій, що творили мистецькі форми, які мали б підносити людину з буднів життя до сфери високих, незбагненних переживань.
«Інклюзивне навчання в системі освіти України»
Поширення в Україні процесу інклюзивного навчання дітей з обмеженими можливостями фізичного або психічного здоров’я є не лише відображенням часу, але й представляє собою ще один крок до забезпечення повної реалізації прав дітей з особливими потребами на якісну освіту.
Актуальність проблеми інклюзивної освіти пов’язана насамперед з тим, що число дітей, котрі потребують корекційного навчання, неухильно росте. І таких діток в Україні понад 1 млн., що становить 12% від загальної кількості дітей у країні.